Кінець року – це час для того, аби підсумувати, яким був прожитий рік, пригадати наші досягнення та поразки, людей, які були поруч з нами, повернутися думками у ті моменти, де ми почувалися найщасливішими і, нарешті, подумати про нові плани на наступний рік. Особисто для себе я резюмую 4 роки мого життя у Туреччині. І хоча, мушу зізнатись, не шкодувала слів критики на адресу місцевої ментальності й не тільки, а особливо тоді, коли щось не вдавалося, зрештою, саме в цій країні я реалізувала себе у ролі дружини, а згодом і мами. Отже цього разу я розмірковую про ті умови навколо, які протягом року, що минає, допомагали мені комфортно виховувати дочку і зрештою почуватися зручно.
Турки обожнюють маленьких дітей, хоча й погоджусь, інколи така любов не має особистих меж. Але в даному випадку я маю на увазі стримане проявлення любові і не надто нав’язливе, яке може потішити водночас вашого малюка і вас. Майже неможливо знайти таку маму, яка б не раділа щирому залицанню до її чада, а особливо тоді, коли дитина у відповідь обдаровує оточуючих своєю наймилішою посмішкою. Я переконалася, що ця любов може бути доречною і непідробною, коли мене пропускали без черги в супермаркеті, а на місцевому базарі колоритний продавець мандаринів до моєї покупки щедро додавав ще кілька штук, так би мовити, “для дитини”. І таких історій безліч, але чомусь ми легше запам’ятовуємо ті випадки, які залишають по собі негативне відчуття.
Ті, хто проживає в Стамбулі та на узбережжі, а це переважна частина Туреччини, мають можливість тішитись сонячною погодою майже всі 365 днів у році. Весна стрімко входить у свої володіння, а осінь пестує своїм теплом довгих не 3, а 4 місяці, тому залишитись вдома вас може змусити лише спека в літні місяці, або пронизливий вітер з дощем узимку, проте й такі буривії трапляються не часто.
Найбільше я ностальгую за снігом і морозною свіжістю перед різдвяними святами. Проте, туга моя відразу ж минає, коли пригадую човкаючу сльоту під ногами від швидкотанучого мокрого і брудного снігу, а ще взуття, що покривається білими розводами від хімічних реагентів, тобто “сіллю”, якими комунальні шлужби посипають слизькі вулиці. А як безкінченно довго доводилось чекати тепла, здавалося, що весна ніколи не настане. У Туреччині навіть зиму можна полюбити за те, що в ній стільки сонця.
Мушу зізнатися, що деякі овочі я спробувала вперше в Туреччині. Тут навіть лікарі рекомендують для дитячого прикорму поступово додавати шпинат, корінь селери, артишок і авокадо. Весь рік можна споживати якісні та доступні по ціні, а особливо у сезон, корисні овочі та фрукти. Навіть з моїми посередніми здібностями кухаря, я навчилася готувати цибулю-порей, шпинат і дізналася щонайменше 5 різних рецептів тільки з баклажанів. Що й казати, умови для того, щоб наші діти споживали здорову їжу, очевидні.
Ігрові території для дітей облаштовані ледь не у кожному парку, сквері та біля житлових будинків. Доглянуті, зі спеціальним м’яким покриттям, щоб не поранитись при падінні, обладнані сучасними гойдалками та гірками, які щороку оновлюються. Майданчики належать тільки дітям і навряд чи ви натрапите на підлітків чи дорослих, які б “привласнили” цю територію для власних розваг. А на додачу, враховуючи особливість місцевих матусь рідко виходити на прогулянку з дітьми, гойдалки на майданчиках, як і інший інвентар, майже завжди вільні і у вашому повному розпорядженні. Виключенням можут бути вихідні дні і лише у теплу пору року.
У кожному торговому центрі, у лікарнях та поліклініках є окремі кімнати, де мама у спокійній атмосфері може погодувати немовля та замінити підгузок. Вийшовши з дому на шопінг чи на прогулянку, не доводиться турбуватися про швидше повернення додому для того, щоб задовільнити базові потреби маля, бо всі умови для цього створені поруч. Деякі торгові центри облаштували навіть платні кімнати для годування, де за символічну плату у мами з’являється більше простору, а умови дещо комфортніші.
Більша половина моїх знайомих матусь проживають у сіте – це закриті житлові території з зеленими насадженнями, дитячим майданчиком, інколи, в залежності від розмірів, з басейном і кафе. А найголовніше, що ця територія цілодобово охороняється і навіть доставник піци не пройде, поки охорона не узгодить візит із замовником. Безумовно, це створює відчуття безпеки, бо діти бавляться біля будинку на огородженій території, і надає певне відчуття захищеності.
За додаткову плату дітей до школи та до садочків відвозить та привозить шкільний автобус. “Дитсадківську” групу супроводжує вчитель і особисто контролює, щоб дитину зустрів хтось з батьків. По-перше, це безпечно, а по-друге, це ще й зручно, бо батькам не потрібно думати про трансфер дітей. Звичайно, якщо є така можливість, батьки можуть взяти цю функцію на себе, але завжди комфортно, коли є надійна альтернатива.
Погодьтесь, що для настільки перенаповненого міста Стамбул залишається напрочуд чистим. І не тому, що тут менше кидають сміття на вулиці, навіть навпаки, а завдяки чималим зусиллям комунальних служб. У нашому парку, що поруч, прибиральники зранку і до вечора збирають сміття, згрібають листя, засаджують клумби квітами відповідно до сезону, зрізають верхівки дерев й ще купа різних справ. Без відчуття відрази можна сміливо заходити до вбиралень на вулиці, бо там теж у порівнянні більш-менш охайно і прибрано.
А навесні Стамбул перетворюється на квіткову феєрію і око починають милувати барви перших весняних квітів – тюльпанами, маргаритками, нарцисами і гіацинтами встелені газони, парки, узбіччя доріг і ледь не кожен вільний клаптик землі. А щоб досягнути такого багатства відтінків та ароматів, потрібно докласти надзвичайних зусиль знову ж таки сумлінною працею комунальних служб.
Діюча модель страхової медицини дає можливість регулярно звертатись до дитячих лікарів у приватних лікарнях, яких тут величезний вибір і на будь-який гаманець. Крім того, страхівка частково покриває і вартість ліків. Безумовно, турецькій медицині і педіатрії в тому числі, є до чого прагнути, а також існує безліч невирішених проблем, тому нарікання наших матусь, які доводиться чути, цілком резонні. Проте вибір лікарень та їх оснащення на досить пристойному рівні. І лише у 2017 році в Туреччині відкрили 8 нових міських медичних закладів.
І на додачу, можна цілком і повністю довіряти системі вакцинування в країні. Вакцина в основному європейська та американська, хоча, насправді, майже ніхто з батьків не цікавиться цим питанням, лише вчасно приводять дітей для щеплення. Результат – 96% імунізованого населення.
Туреччина – рай для шопоголіків, особливо у сезон знижок та під час різноманітних акцій до всіх можливих свят. До того ж тут ледь не на кожному кроці функціонують великі торгові центри, у багатьох для дитячого одягу та приладдя відведено окремий поверх з магазинами різних брендів. Одним словом, не стримуючи себе можна накупити одягу для дитини за привабливими цінами і хорошої якості.
З гордістю помічаю, що в Україні в останні декілька років теж створюються українські бренди якісного дитячого одягу, який продають за кордон, проте поки що ціни є вищими і немає заманливих розпродажів.
Насправді, цей перелік міг би налічувати більше пунктів, бо я переконана, що кожного дня, озираючись навколо, ми можемо віднайти щось прекрасне у житті тут, не дивлячись на існуючі крос-культурні незручності. Тема задоволеності життям настільки актуальна в наш час, що людство навіть намагається виміряти ступінь щастя людей по всій планеті. Саме з цією метою Інститут Землі під егідою ООН щороку складає рейтинг країн за рівнем щастя, беручи до уваги такі показники благополуччя як рівень ВВП на душу населення, відчуття безпеки, очікувана тривалість життя, впевненість у завтрішньому дні і навіть стабільність сімей. Так ось, лише уявіть, що Туреччина у 2017 році за індексом щастя випередила Україну на більше ніж 50 сходинок і посіла 69 місце у рейтингу (Україні присудили всього лиш 132 місце). Таким чином, якщо вірити сухій статистиці, умов для того, щоб почуватися щасливим в Туреччині набагато більше 🙂 Так чи інакше, лише ми здатні підтримувати у собі відчуття задоволення життям і насолоджуватись його маленькими радощами. І саме цю здатність переймають від нас наші діти, тому важливо бути для них прикладом – радіти та мріяти, а Всесвіт прокрутиться так, що молекули долі впорядкуються і незарабом наша стежка перетнеться з тією, на якій наша мрія здійсниться.
Автор статті: Іванна Шахінкая
Головне зображення та фото до п.2 і 3 зі сторінки valensi_ya в Instagram
