Однак будь-який серіал – це вже кінцевий продукт, до створення якого долучилася велика команда людей. Ми хочемо привідкрити завісу процесу створення турецьких саг, і почнемо з першого кроку – сценарію. Щоб дізнатися звідки ж беруться історії, за розвитком яких спостерігаємо на екрані, ми поспілкувалися з турецьким сценаристом Фатьмою Киса, яка написала сценарії до багатьох серіалів на турецькому телебаченні.
Я обрала цю професію, бо написання – це те, що я можу робити найкраще.
Це важко, тому що я завжди повинна бути в курсі сучасних трендів та інтересів потенційних споживачів, в моєму випадку це домогосподарки.
Мені не треба рано вставати, тому що я лягаю спати дуже пізно. Можливо, це єдине що відрізняє мене від інших, а загалом моя робота теж досить технічна. Є замовлення — потрібно виготовити продукт відповідно до побажань покупця. В моєму випадку, продукт — текст, а покупець — телеканал.
Потрібно бути постійно зосередженою, адже збір інформації проходить 24 години на добу, сім днів на тиждень. Я пишу сценарії з нуля, тому мені потрібно прораховувати перспективу розвитку сюжету від першої до останньої серії. Моє завдання не просто написання текст, моя місія, як і кожного телевізійника — втримати людей перед екраном телевізора.
Авжеж, потрібно, це потужна машина маніпуляції та продажу відповідних продуктів. Саму майстерність написання слід відточувати читанням текстів; для цього згодиться усе: проза, газети, романи, п’єси. Адже, кожен мій герой має певний образ та спосіб життя, а мені потрібно розумітись на їхніх манерах щоб якісно передати всі важливі та привабливі для людського ока характеристики.
Скоріше за все так, я спостерігаю за людьми, а це дуже весело. Інколи я можу описати ситуацію яка трапилась зі мною вчора на базарі в своєму сценарії, а через деякий час її екранізують і покажуть на всю країну, це дуже весело. Ще більше тішусь, коли мою минулорічну сварку з продавцем помідорів державне телебачення продає закордонним телеканалам. Входжу в історію таким чином, хай це навіть своя секретна і досить примітивна історія.
Буває і таке, адже навіщо напружувати свою уяву, якщо навколо все відбувається точно так, як так тобі потрібно написати? Не забувайте, ми говоримо про телесеріали, а цей продукт не несе ніякого особливого інтелектуального забарвлення. Практично кожна ситуація в сценарії сходиться до відносин між жінкою та чоловіком, родиною, сусідами. Мій вчитель одного разу сказав: «Не шукайте натхненням, воно скрізь. Придивіться уважно навколо вас і робіть нотатки».
Іноді денне світло турбує мене, тоді у мене може настати криза, тому я віддаю перевагу роботі уночі. Зазвичай я вчасно здаю виконану роботу, хоча можу бути дуже нервово виснаженою. З віком мені потрібно більше часу, щоб продумати довгий сценарій для телевізійного серіалу. Коли я була молодою, я могла написати 300 епізодів за три дні.
Іноді я ненавиджу свою тему. Чесно кажучи, маючи понад 13 років трудового стажу я більше не хочу писати телевізійні серіали, тому що мова дуже примітивна, а також існує дуже потужна цензура. Список заборонених речей до вживання на телебаченні росте з кожним днем, що додає мені роботи. Часто матеріали редакція повертає на доопрацювання. Я вважаю за краще писати для журналів, тому що я там вільна. Звичайно у свободі слова немає різниці, але аудиторія журналу менша, тому цензура не настільки сувора. Телесеріал дивиться величезна кількість людей, тому в сценарії треба вмістити все: задану пропаганду, рекламу, відповідні цінності, ідеологію тощо.
Розбагатіти можна досить легко, якщо у вас є хороші зв’язки в цій сфері. Якщо ж немає, то треба бути дуже обачним і мати на увазі що, якщо ви принесете зразки своїх робіт продюсеру, вони можуть бути поцуплені без жодної винагороди. На жаль, люди ще не досить добре знають про авторські права, і люди все ще вірять словам.
