Розповідь про найстрашніші сторінки минулого, Голодомор в Україні, адресували насамперед дітям. Доступною для них мовою, доповідач розповіла малюкам, про причини голоду українців у 1932-1933 роках, які полягали зовсім не тому, що люди не працювали чи не вирощували збіжжя та худобу, а в тому що намісники радянської держави забирали все їстівне з хат і подвір’їв. Переповідали й про те, що Їжі не було і в крамницях, геть нічого: а ні хлібини, а ні картоплини. Люди вимушені були їсти котів і собак. Влітку ще можна було назбирати грибів, ягід, чи зробити щось накшталт млинців з кульбаби, а от взимку взагалі було непереливки. Дітям розказали, як українці вимирали цілими родинами, тисячами… Що батьки ховали своїх дітей, а діти – батьків. До своєї розповіді доповідач також додала свідчення своєї бабусі, яка пережила Голодомор.
Наприкінці заходу, всі схилили голови і хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих родичів українців.
