Перебуваючи в Анкарі, вони мали нагоду долучитись до культури Туреччини через мистецькі майстер-класи. Відвідали декілька визначних та історичних місць столиці та познайомились з турецькою кухнею. Також, виступили на місцевому радіо, де піднімали тему інклюзії в громадському просторі та сучасному суспільстві нашої країни.
Яка ситуація з інклюзією в Україні порівняно з Туреччиною?
Люди з обмеженими можливостями є в обох країнах, але відношення суспільства до них дещо різниться. Якщо порівнювати Київ та Анкару, то наша столиця значно програє турецькій в сенсі базової логістики та толерантності оточуючих. Кожна станція анкарського метро, на якій нам доводилось побувати, була обладнана ліфтом, тому людині на візку там пересуватись достатньо легко. На жаль, в Києві такої “розкоші” немає, а станції з достойним обладнанням для зручності людей з особливими потребами можна перелічити на пальцях однієї руки. Також, з нашого досвіду можемо зауважити, що в міському просторі Туреччини є багато пандусів та спеціальних конструкцій для людей на візках. До того ж, ми були враженими наскільки привітними є місцеві жителі! Коли ми шукали потрібну нам зупинку чи чекали на таксі випадкові перехожі пропонували допомогу, воду, а працівник метро навіть віддав нам свій стільчик щоб один з наших підопічних, який пересувається на милицях, міг відпочити.
Чи планується візит турецької групи в Україну?
Так, перемовини вже йдуть та організатори намагаються знайти потрібні ресурси для обмінів, а саме: місце проведення, приміщення, необхідне фінансування. Скоріше за все організатори будуть залучатись підтримкою Європейської комісії та писати відповідну грантову заявку. Турецька сторона дуже хоче приїхати до України, тому дуже активно займається пошуком варіантів здійснення цієї кооперації.
