День в історії Туреччини: помер Мустафа Кемаль Ататюрк

Мустафа Алі Різа Оглу народився на початку 1881 року в Салоніках (нині – Греція) в родині дрібного торгівця. По закінченні у 1893 році місцевої військової школи, де отримав друге ім’я Кемаль, він навчався у військовому училищі в Монастирі (нині – Бітола, Македонія), після чого завершив освіту в Османській військовій академії в Константинополі (нині – Стамбул, Туреччина). Після закінчення у 1905 році Османської військової колегії, в чині капітана він був направлений у Дамаск, де невдовзі приєднався до таємної антимонархічної спілки офіцерів “Батьківщина і свобода”, а після переведення через два роки до Монастира – до підпільної партії “Комітет єднання і прогресу” аналогічного спрямування.

Молодотурецька революція, що почалась у 1908 році зі збройних виступів у Салоніках, призвела до ослаблення влади султана Абдул-Хаміда II і запровадження в Османській імперії парламентаризму. Лідери “молодотурків” підтримали Німеччину та Австро-Угорщину в Першій Світовій війні, яка завершилась для Османської імперії капітуляцією. Для протидії широкомасштабній інтервенції країн Антанти, Греції та новоствореної Демократичної республіки Вірменія, у 1919 році генерал Мустафа Кемаль-паша створив штаб з координації дій армійських частин і націоналістичних груп, що відмовились підпорядковуватись рішенням султанського уряду. Наступного року за його ініціативою в Агорі (нині – Анкара) були скликані Великі національні збори, які сумістили законодавчу, виконавчу і судову владу в Туреччині, яким вдалось мобілізувати війська і здобути перемогу у війні за незалежність.

29 жовтня 1923 року Великі національні збори в Ангорі (нині – Анкара) проголосили Туреччину республікою і обрали Мустафу Кемаля її першим президентом. У подальшому на цей пост він обирався щочотири роки і провів ряд важливих реформ, направлених на модернізацію і європеїзацію країни – 3 березня1924 року були ліквідовані халіфат і шаріатське судочинство, 20 квітня – прийнята нова конституція, в 1926 році – новий цивільний кодекс, що серед іншого реформував земельне право, надавав жінкам рівні з чоловіками права, в 1928-у іслам перестав бути державною релігією і був латинізований турецький алфавіт, в 1931 році були введені міжнародні системи часу, календаря і мір, в 1934-у – запроваджені прізвища і ліквідовані релігійні, військові та станові приставки до імен.

У 1934 році турецький парламент надав Мустафі Кемалю прізвище Ататюрк (“Батько тюрків”), чим відзначив його виключну роль у будівництві Турецької республіки і творенні турецької нації. Формально він був одружений лише один раз у 1923-25 роках, не мав власних дітей, однак мав вісьмох прийомних – одного сина і сімох дочок, серед яких була і перша турецька жінка-пілот Сабіха Гекчен.

В 1937 році Ататюрку був діагностований цироз печінки, від якого він помер у віці 57 років 10 листопада 1938 рок у колишньому палаці османських султанів Долмабахче в Стамбулі. Його тіло було перевезене в Анкару, де попри агностичний світогляд Мустафи Кемаля була проведена релігійна похоронна служба в мечеті і після бальзамування та офіційної церемонії прощання 21 листопада було поховане у мармуровому саркофазі на території Музею етнографії. 10 листопада 1953 року останки Мустафи Кемаля Ататюрка були урочисто перепоховані у спеціально збудованому мавзолеї на пагорбі Антикабір.

За довгі роки в Туреччині склався культ особистості Ататюрка, а висунута ним ідеологія турецького націоналізму, відома як кемалізм і закріплена в конституції, до сьогодні вважається офіційною ідеологією країни.