Türkiye Bursları – це стипендіальна програма для іноземців, які бажають навчатись в турецьких університетах, участь в якій можуть взяти громадяни будь-якої країни світу. Стипендія включає проживання, частково харчування, навчання у виші та переліт в обидва кінці.
Пані Вікторіє, розкажіть, як ви дізнались про цю можливість?
Будучи студенткою Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, я довідалась про цю програму від колег зі своєї кафедри турецької мови та літератури. В мені одразу прокинувся інтерес, адже я була майбутнім філологом турецької, і я вирішила почати збирати необхідні документи для подачі заявки.
Чому ви вирішили вивчати турецьку мову в Україні?
Я завжди планувала пов’язати своє життя з іноземною мовою. В планах спочатку були англійська та якась європейська мова, однак я вирішила шукати напрямок, в якому буду конкурентоспроможною та легко знайду роботу в Україні. Оцінивши всі важливі для мене критерії, я сфокусувалася на Східних мовах, серед яких при вступі в університет у Києві обрала турецьку. Хоча, віднедавна попит на турецьку зріс майже вдвоє. Ще одним вирішальним фактором для мене стало географічне розташування Туреччини. Це дуже близько до України, що полегшило б доступ до середовища носіїв.
Розкажіть про відбірковий процес та аплікаційну форму на програмі Turkiye Burslari.
Відбір відкривають щороку для всіх національностей, у тому числі й для українців. Програмою пропонується широкий спектр спеціальностей, як гуманітарних, так і технічних. Для оформлення заявки потрібно перекласти документи про попередню освіту на турецьку мову та приєднати до заповненої анкети на сайті програми. В разі успішного проходження цього етапу абітурієнтів запрошують на співбесіду. Для цього в Туреччину їхати не треба, зустріч з представниками програми проходить у Києві. Дуже велику роль в успішності проходження грає обраний університет і спеціальність, а також вміння обґрунтовувати свій вибір під час усної співбесіди.
Як ви визначилися з турецьким університетом, в якому хочете навчатись?
Моя спеціальність – турецька мова та література, тому мені довго обирати не довелося. Я подавала заявку на навчання у 10-12 вишах у різних містах Туреччини. Отримавши електронний лист із підтвердженням, я дізналася, що вступила до магістратури в Університеті “Улудаг” у Бурсі. Взагалі такий курс триває 2 роки, але оскільки я ще паралельно здобувала вищу освіту в Україні, змушена була продовжити термін навчання в турецькому виші.
Чи вистачало вам на прожиття стипендії, яку надавала Туреччина?
Уряд Туреччини надає безкоштовно гуртожиток, можливість навчатись в університеті та відвідувати гуртки. Стипендії мені вистачало і на основні потреби, і на додаткові навчальні матеріали, і на кишенькові витрати та дозвілля. З харчуванням теж проблем не було, адже при гуртожитку була їдальня, де кожен стипендіат міг харчуватися двічі на день. Сума замовлення була лімітована, але порції були достатніми, щоб ситно перекусити. Плюс, завжди можна було за окрему плату збільшити їх.
Які відмінності ви бачите між турецькою та українською системами освіти?
Турецька система мене дещо здивувала, зокрема, завантаженістю програми. Адже в той час, коли в українському університеті на магістратурі близько 15-ти предметів на семестр, в Туреччині було лише 5. До того ж, у турецькому університеті мені не треба було ходити на пари щодня, а лише двічі на тиждень. Вже пізніше я зрозуміла логіку такого “вільного графіку”. У Туреччині магістратуру здобувають люди, які здебільшого вже працевлаштовані, позаяк турецькі випускники вишів мають право викладати в школі, отримавши ступінь бакалавра. В Україні такої можливості немає, адже вчителям в обов’язковому порядку потрібен диплом магістра. До того ж, в Туреччині є можливість оплачуваної практики для студентів завдяки програмі Formasyon, яка по суті є домовленістю зі школою, в якій після практики можна залишитися працювати.
Яке ваше враження від турецького викладацького складу та їхньої компетентності?
Я не цілком задоволена викладачами та предметами в турецькому університеті. Коли я їхала на навчання, у мене в планах було вивчення та дослідження сучасної турецької мови, а тут мені довелося вчити османську, якої в українському університеті як окремого предмета не було. Також фокус лежав на давній турецькій мові та літературі, яку ми поверхнево вивчали в Києві. Було важко. Безперечно, викладачі досвідченні та з купою написаних академічних праць за плечима. Хоча від турецьких одногрупників чула зауваження щодо викладачів стосовно суб’єктивних методів навчання, які вони вигадали самі. Проте це не склало великої проблеми.
Що би ви хотіли змінити в програмі?
Коли я приїхала до Бурси о 23:00, мене ніхто не зустрів на вокзалі. Я не знала, на який автобус мені сідати, щоб доїхати до університету. Вочевидь, не вистачало координації зі сторони організаторів. По-друге, в Бурсі мало хто знає англійську й іноземним студентам важко вирішити питання, пов’язані з документами та медичним страхуванням. У мене великих проблем з цим не виникло, оскільки коли я приїхала сюди, то вже знала турецьку. Однак для іноземних студентів необхідний мовний супровід та підтримка в бюрократичних справах з боку Програми або університету. По-третє, мені не вистачало академічного навантаження, і як би це не смішно звучало з вуст студента, було забагато вільного часу. Звичайно, була можливість відвідувати гуртки та спортивні секції, але я приїхала до Бурси вчитись і тим би хотіла займатись.
Що порадите людям, які хочуть поїхати на навчання до Туреччини за цією програмою?
Раджу завчасно прочитати детальну інформацію про Програму та обрати бажану спеціальність та кілька університетів заздалегідь. А також долучитись до відповідних груп в соціальних мережах. Знайти там іноземців чи українців з вашого університету, які змогли б вас скоординувати до і після приїзду в Туреччину. Є сенс познайомитися онлайн зі студентами факультету, на який ви хочете вступати, або тих, хто його вже закінчив, та розпитати про специфіку навчання. Вірте в свої сили, але зважайте, що приймальна комісія звертає також увагу на бали з попередніх дипломів.
Де легше навчатись на магістратурі в Туреччині чи Україні?
В плані кількості предметів та навантаження програми, безумовно, українська важча. Проте здавати іспити турецькою додає складностей. Мовний бар’єр завжди важко подолати, тим більше в академічному житті. Обсяг дипломної роботи на магістраті в Туреччині теж більший – понад 100 сторінок, коли в Україні лише 60-70. Однак нехай це не лякає бажаючих взяти участь у Програмі в Туреччині, адже термін навчання, на відміну від України, можна продовжити, якщо ви не встигли завершити дипломну роботу.
Спілкувалась Катерина Загородня
