Надихнувшись Карпатами українка почала водити групи у турецькі гори

Олена Озбек  вже не перший рік мешкає в Туреччині, але відносно нещодавно відкрила для себе на перший погляд незвичне хобі:  почала професійно займатись трекінгом та каньйонінгом. Зараз жінка очолює туристичні групи та шукає нові маршрути в турецьких горах. 

Розкажіть, як ви почали займатись таким незвичайним хобі?

Все почалось з моєї подорожі в Карпати. Після першого враження я закохалась у гори та зрозуміла, що вони мають бути присутні у моєму житті. На щастя,  в Туреччині, де я проживаю, у мене є змога ходити в гори поблизу Ізміру, чим я радо користуюсь.

Як часто ви вирушаєте в такі мандрівки та як ви їх організовуєте?

В моєму місті є багато спортивних трекінгових клубів, куди я одразу вступила. У нас є інструктори, які надають можливість отримати всю необхідну інформацію про маршрути, інвентар, техніку безпеки тощо. Все досить організовано та серйозно. В гори з групами ми ходимо щонеділі.

Чи не занадто часто ходити в гори щотижня? Адже загалом люди раз на рік, якщо пощастить, вибираються?

Не скажу, що гори можуть набриднути. Постійно працюючи в офісі, за комп’ютером або за купою паперів, перекладів та на ділових зустрічах, розумієш необхідність оновлюватися, а найкраще в цьому допомагає природа, що дає змогу відновити сили на свіжому повітрі. Чим я із задоволенням займаюся щонеділі. Гори набриднути не можуть, адже вони потребують фізичної витримки та уважності. Ми часто змінюємо маршрути, щоб відвідати нові місцини та насолодитись ще небаченими краєвидами. 

А де ви знаходите ці маршрути? Чи існує певна карта?

Авжеж, ентузіасти цієї справи проклали багато маршрутів по турецьких горах, за якими ми здійснюємо прогулянки. Також, ми іноді прокладаємо для трекерів нові маршрути по не витоптаним стежкам.

Чи не страшно вам ходити у гори? Як ви забезпечуєте себе мінімальною безпекою?

Я в гори сама ніколи не ходжу, крім того, самому йти на таку прогулянку заборонено. Група має складатись з мінімум трьох осіб, це на випадок, якщо один постраждає, другий може піти по допомогу, а третій залишитись із постраждалим. Варто взяти до уваги, що мобільний зв’язок в тих місцях, куди ми ходимо майже відсутній. Тому розраховувати на гаджети не варто. Також, перед тим як наша група розпочинає свій похід, ми повідомляємо місцеву жандармерію про час нашого відправлення та приблизний час повернення. Наприклад, якщо ми не з’явимось на місці у зазначений нами час, відповідні рятівники розпочнуть пошукову операцію.

Чи бували ви в таких ситуаціях, коли до вас відправляли рятівників?

Ні, я не потрапляла в такі ситуації, але сама пройшла підготовку та можу здійснювати пошукові операції. До цього часу особисто в мене ще не було такої нагоди, але члени нашого клубу в пошукових операціях участь приймали. 

Розкажіть про ваші групи? Хто ці люди і чи існує якесь обмеження у віці?

Люди абсолютно різні: від молоді до пенсіонерів, тому все залежить від особистого бажання. Наш клуб є молодіжним, ми намагаємося залучити до походів саме молодь, тому зазвичай обмежуємо вік до 45, а старших беремо до 5% від усієї групи. Але ж бувають випадки, коли молоді трекери не можуть наздогнати їхніх колег 60+. Ще раз повторюсь, витримка та обережність є дуже важливим аспектом, а також досвід. Важливо любити гори, але не бути занадто самовпевненим, бо зазвичай це призводить до нещасних випадків. Бажаю усім знайти хобі до душі і скористатися природними можливостями Туреччини, адже з кожним роком їх стає все менше.