Пан Нізам також переймається самопочуттям своїх підопічних і за потреби відносить їх до ветеринара, щоб ті могли отримати кваліфіковану медичну допомогу. Чоловік навчився давати їм ліки, кладучи пігулки в їжу, робити ін’єкції, а в надважких випадках забирає хворих тварин додому.
“Іноді я купую собакам м’ясо, іноді кістки, іноді хліб. Я витрачаю щонайменше 10-15 турецьких лір на день, але чим більше коштів я витрачаю на собак, тим краще я себе почуваю. Вони всі постійно стежать за мою і супроводжують мене по місту. Коли я їду до центру Коньї, де б я не залишив велосипед, вони чекають мене поруч з моїм велосипедом, допоки я не прийду”, – розповів пан Нізам.
Попри його зразкову поведінку, пан Нізам поскаржився, що деякі містяни насміхаються з нього через його любов до собак. На що він відповідає: «Хай насміхаються і навіть називають мене “собакою”, головне щоб не били тварин і не жбурляли в них каміння».