Отже, це історія про те, як політологиня, помічниця депутата стала професійним візажистом у Стамбулі.
Пані Ольго, розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили так кардинально змінити свій фах у Туреччині?
В Україні я жодного дня не працювала у бьюті індустрії. Я закінчила факультет політології і тривалий час працювала помічником депутата міської ради. Коли переїхала до Туреччини, то виявилось, що мій диплом тут практично не дійсний, бо тут навіть такої спеціальності немає. Тому я розпочала активний пошук нової професії для себе, адже сидіти на місці й ніде не працювати мені не хотілось. Невдовзі, я зупинилась саме на мистецтві візажу і розпочала навчання новому ремеслу.
А де ви навчались і скільки тривала ваша підготовка?
Я навчалась у школі візажу у досвідченого візажиста. Групи були невеличкі, навчання досить інтенсивне. Ми самостійно шукали моделей для створення свого першого портфоліо, зазначу, що це було одним з найскладніших завдань. Але з підтримкою подруг, знайомих та родичів я впоралась. Протягом двох місяців я опановувала візаж, а після закінчення курсу зробила невеличку паузу. Проте, невдовзі повернулась на цей шлях і почала працювати в одному зі стамбульських салонів краси.
Як відбувається процедура влаштування на роботу в турецький салон краси?
Я шукала відкриті вакансії на місцевих сайтах з пошуку роботи. Спочатку отримала декілька негативних відповідей, але наважилась та навідалась до одного салону особисто. Там переговорила з власником, показала фото своїх робіт та врешті-решт отримала бажану роботу. На жаль, у зв’язку з пандемією коронавірусу фінансове становище цього закладу погіршилось і я була змушена звільнитись.
А чи вдалось вам прилаштуватись до турецьких клієнтів? Чи знайшли ви до них підхід?
Після того як я покинула роботу в салоні, я почала працювати самостійно і серед моїх клієнтів здебільшого українки та жінки з пострадянського простору. Ми також робимо колаборації з українками-фотографами та рекламуємо свої послуги в Інстаграмі, тому моя аудиторія стала більше мультинаціональною.
Чи можете ви назвати цю справу вигідною в Туреччині.
Так, безперечно. Якщо привозити косметику з України, то макіяж може бути дуже прибутковим. Адже, в Туреччині на імпортну косметику існує великий податок. А оскільки я їжджу додому досить часто, то я можу поповнювати свій арсенал регулярно. До того ж турецька косметика не є гарної якості, тому якщо я хочу робити якісний макіяж, мені потрібно купувати відповідні матеріали для роботи. Це моя суб’єктивна думка.
Що ви можете порадити українкам, які проживають в Туреччині, мають бажання реалізуватись професійно, але ще досі вагаються зробити перший крок?
Потрібно вірити в себе і ніколи не порівнювати з іншими майстрами. В цій професії грає велику роль саме людський фактор, адже клієнти довіряють вам найцінніше – своє обличчя. Не треба бути максималістками і намагатись охопити всіх, працюйте в своє задоволення й успіх обов’язково до вас прийде. А ще варто постійно вчитися та вдосконалювати свої навички.