Алексе, як виникла ідея створити оптичні зображення на вулицях Стамбула?
Ідея належить Стамбульському університету Галата, який вирішив зробити артоб’єкт на великих сходах неподалік одного з корпусів університету, і щоб втілити цей задум, вони запросили мене. Спочатку планувалось зробити один малюнок, який містив би один із символів міста – вежу Галата та фігуру летючого Хезарфена. Останній, як відомо, перелетів через Босфор на саморобних крилах у 1632 році, увійшовши в історію як один з піонерів авіації. Однак, коли я вже прибув до Стамбула, було вирішено зробити два малюнки: і зверху, і знизу сходів. У початковому задумі головний малюнок мав бути знизу, але згодом було вирішено перенести його наверх. Зміст же другого, «нижнього» малюнку, залишили на мій розсуд. Я вирішив створити щось сюрреалістичне: візуально зробив продовження вікон і стін університету, на це мене надихнула сама будівля університету.
Тобто ці дві оптичні ілюзії виконані в одній локації, але з різних сторін сходів?
Саме так. На тому малюнку, що видно знизу, зображено деформовану стіну будинку, і це зображення виконано на вертикальній площині. А малюнок, який ми бачимо зверху сходів, зроблений на горизонтальній поверхні, і це є анаморфне зображення. Тому, коли ми спускаємося сходами, виникає оптична ілюзія і нам здається, що вежа Галата об’ємна.
Скільки часу ви витратили на створення цих робіт?
Близько 12 днів на перший малюнок і 10-12 днів на другий. Загалом я пробув у Стамбулі близько місяця, адже були дні, коли дощило і не було змоги працювати. Загалом погодні умови відтермінували завершення робіт десь на тиждень.
Чи допомагав вам хтось втілити цей задум? В турецьких ЗМІ була інформація, що вам допомагали студенти Університету Галата.
Я не знаю, звідки з’явилась така інформація, адже над цією роботою я працював сам. Мені пропонували підмогу у якості студентів, але я відмовився, тому що необхідно було навчити студентів та постійно контролювати процес. А це значно важче, ніж працювати самому.
Чому втілювати задум запросили саме вас? Чи був це ваш перший досвід роботи в Туреччині?
Це не перша моя робота в Туреччині, зокрема й у Стамбулі. У рамках артфестивалю у Стамбулі, який проходив кілька років тому, я зробив декілька муралів та малюнків на асфальті. Можливо, це і спонукало замовників запросити мене втілювати цей артоб’єкт. Крім того, раніше я також виконував проєкт на запрошення музею авіації при Університеті Анадолу в Ескішехірі. Це був найбільший на той час вуличний малюнок у Туреччині, довжиною 21 метр тільки по одній стороні, на якому зображений турецький льотчик та авіаінженер Веджіхі Хюркуш, той самий, що сконструював перший турецький параплан та керував ним. Не знаю, чи збереглося це зображення донині, адже минуло більше 4-х років.
А яка “тривалість життя” малюнків на асфальті?
На це впливає багато факторів, але термін, в першу чергу, залежить від трафіку – кількості людей, які проходять в цьому місці за день. В середньому це пів року. Але бувають випадки, коли малюнок зберігався й до року.
Яку реакцію викликали ваші роботи у перехожих? Чи є такого роду стріт-арт новинкою для Стамбула?
Реакція була на кшталт “вау”. Почув дуже багато подяк. Однак стріт-арт не є дивиною для стамбульців. Вже не перший рік у районі Кадикьой можна зустріти багато муралів та інших стріт-арт об’єктів. Шість років поспіль у місті навіть проходить фестиваль стріт-арту Mural Istanbul. Зокрема один з муралів у Кадикьой я створив під час цього фестивалю кілька років тому. Загалом можна сказати, що Стамбул прогресує в цьому плані, навіть швидше ніж Київ.
Фото, відео: Алекс Максьов
З іншими роботами художника можна ознайомитись на сайті.
