Діяльність Юрія Тушевського не була настільки потужною і жертовною, як праця Володимира Мурського чи суперечливою, як Миколи Забелло, але вона була важливою в контексті тогочасної геополітичної ситуації, бо дозволяла збирати відомості про діяльність Англії та Франції на перських кордонах та скласти картину намагання СРСР поширювати на ці терени свій вплив.
З документів нам відомо, що Юрій Тушевський – подолянин, мешканець Кам’янця-Подільського, про що він неодноразово зазначає у своїх листах до колеги по розвідочній роботі та земляка Миколи Забелло, висловлюючи тугу за малою батьківщиною.
Кваліфікація інженера дозволяла Юрію Тушевському у Персії бути затребуваним спеціалістом і працювати в знаних англійських та німецьких компаніях. Зокрема, у англійській компанії, де він займався встановленням телеграфної й телефонної лінії вздовж залізниці.
Керівництво німецького Синдикату, який займався прокладанням залізниці “позичає” Юрія Тушевського у англійців і запрошує працювати до Тегерану, що засвідчує про його високу професійну кваліфікацію.
Тут, в Тегерані, він може збирати більш повну інформацію про геополітичні інтереси Англії та Німеччини, діяти активніше. В одному із листів до Забелло він зазначає про своє прагнення “начать вести нашу работу и на местах, и… в сторону границы”, а також повідомляє про дії радянських спецслужб, зокрема про перекидання групи комсомольців – шпигунів, які прибувши до Тегерану одразу потрапляють в поле зору місцевої влади і були змушені з ганьбою повернутися в СРСР.
Від Миколи Забелло зі Стамбулу Юрій Тушевський регулярно отримує “летучки воззвания”, агітаційну літературу, яку активно поширює серед української громади в Тегерані.
Ймовірно, інформація від нього надходить очільнику спецслужб УНР, Всеволоду Змієнку і як стає зрозуміло з листа, представнику уряду УНР в екзилі, Василю Філоновичу.
Інформацію Юрій Тушевський передає Миколі Забелло через зв’язкового І. Шумейка. Серед розсекречених документів – донесень агентури ОДПУ збереглося усього два листа Юрія Тушевського до Миколи Забелло і відповідь Забелло Тушевському.
Один із документів є скопійованим для ОДПУ листом Юрія Тушевського, де він зазначає, що то його лист №117 до Миколи Забелло. Це засвідчує, що поміж двома резидентами велася жвава переписка та обмін розвідданими. Та, вочевидь, усі донесення Юрія Тушевського, потрапляючи до рук Миколи Забелло ставали в деталях відомими на радянській розвідці.
Адже все більш вірогідною вимальовується картина, що головним постачальником оперативної інформації для розвідувального Центру УНР був колишній капітан царської армії, “врангелевець”, сотник армії УНР, подолянин за походженням, Микола Миколайович Забелло, законспірований як агент радянської розвідки “Надія”.
Біографічні дані Миколи Забелло так само суперечливі, бо згідно інформації, поданої в довідці по справі-формуляру, він був під час світової війни мобілізований до армії, але дезертирував.
Можна тільки здогадуватись, що спонукало Миколу Забелло стати агентом ОДПУ. Можливо, постійна необхідність виживання на чужині, наявність сім’ї.
В 1927-30-му роках, ще до прибуття в Стамбул Мурського радянська розвідка жваво зацікавилась його персоною. Збереглася довідка-формуляр, в якій зазначається, що він був одночасно резидентом в Стамбулі гетьмана Скоропадського, японським, польським та французьким агентом. Далі, вочевидь, він почав співпрацювати і з радянською розвідкою.
Про Забелло, як про перспективного агента радянській розвідці стало відомо із показів арештованого в Румунії розвідника “Стіви” С. Васильєва, який здав усю свою агентуру, зокрема і Миколу Забелло в Стамбулі.
Цілком можливо, саме ця обставина дозволила Миколі Забелло потрапити “на гачок” до радянської розвідки.
Завдяки Миколі Забелло, агенту “Надія”, радянська резидентура та ОДПУ мали вичерпну інформацію про побут, особисте життя, наміри, плани та діяльність української місії у Стамбулі.
Виняткового характеру цим відомостям надавало перехоплення Миколою Забелло кореспонденції, переписки між Мурським та представниками уряду УНР – Головним Отаманом А. Левицьким, прем’єром В. Прокоповичем, генералом В. Сальським та іншими.
Показово, що трагічні події із активістами української громади в Стамбулі (майже увесь актив місії за кілька років помер через онкологічні захворювання) не торкнулись Миколи Забелло, однак його дружина Катерина померла від онкологічного захворювання 28 жовтня 1943 року.
Автор: Лора Підгірна, Історична правда
