Пані Маріанно, нам відомо, що в Туреччині існують приватні і державні дошкільні навчальні заклади. На якому Ви зупинили свій вибір та якими критеріями керувались?
Садочок в Туреччині це інколи справжній екстрим. Думаю, саме тому не всі турецькі родини віддають своїх дітей в ці заклади. Зараз я поясню чому. По-перше, державні садки приймають дітей віком від 4-х років, дуже в рідкісних випадках з 3-х. Навчання в таких закладах є безкоштовним, але особисто мене здивував той факт, що там дітей не годують. Наприклад, щодня батькам вихователі відправляють меню, яке вони мають приготувати вдома та дати дитині з собою в садок. Всі діти мають їсти однакову їжу. На мою, думку це нонсенс. Часто в таких закладах немає конкретної навчальної програми і діти там просто граються, а не вивчають і пізнають щось нове. Я навіть чула, що в одному з садків дітям дозволяли користуватись телефонами. Це не педагогічно, я вважаю. До того ж, у державних садках групи можуть складатись з 25-30 дітей, які перебувають під наглядом лише двох виховательок. Очевидно, що при такому навантажені педагоги не в змозі приділити увагу кожному вихованцю.
Як і в Україні, щоб потрапити в турецький садочок треба стати у чергу за місцем проживання. Найбільшим недоліком цих закладів вважається їхній графік. На жаль, діти там не залишаються на повний день і це не створює незручності багатьом родинам. Хтось ж має дитину забрати і бути з нею вдома, але хто це буде робити, якщо всі працюють як мінімум до 18:00? Це одна з причин, чому в Туреччині більшість жінок після народження дитини залишаться на довгий час в декреті і не виходять на роботу.
Говорячи про приватні садочки, з власного досвіду можу сказати, що проблем з харчуванням, навчальною програмою, розмірами груп тут немає. Проте, не всім навчання у приватному закладі по кишені. За один місяць родині доводиться платити від 1000 до 2500 лір, а це не всі турецькі сім’ї можуть собі дозволити. Це ще одна причина, чому часом туркеням вигідніше залишатись вдома з дитиною, а не працювати.
Ви казали, що оглянули не один садок перед тим, як зробили остаточний вибір? Чим ви можете пояснити такий довгий процес оглядин?
Мені не легко було визначитись, бо у нас в Україні зовсім інший підхід до цього питання. Турецька система дошкільної освіти дуже сильно відрізняється від української. На мій погляд, у нас більше вимог. Ми віддаємо дитину в садок не для того щоб вона там просто посиділа поки ми будемо займатись своїми справами, а для того, щоб вона чогось навчилась. Саме на цьому я фокусувалась. Я спілкувалась з людьми, чия дитина ходить в конкретний садок, збирала відгуки та враження, переглядала навчальну програму та розмовляла з вихователями. Звертала увагу на кількість дітей в групі. А також, звертала увагу на місце розташування садочка та орієнтувалась на ті, що знаходяться в пішій доступності від нашого дому. В решті решт я зупинилась на двох садках, але обрала для своєї дитини цей теперішній садок, бо там є вихователі, які мають досвід робити з дітьми-білінгвами.
Чи дійсно наявність таких виховательок є важливою?
Безперечно! У моєї доньки в групі 10 дітей і вона єдина іноземка. До початку навчання вона майже не говорила турецькою, бо вдома я з нею розмовляю українською. Звичайно, вона знала турецькі слова, адже завжди їх міксувала з українськими та не могла висловити свою думку турецькою. Після декількох місяців навчання у садочку я побачила помітний результат – її рівень володіння турецькою значно зріс.
А чи не просять у Вашому дитячому садку здавати гроші на додаткові послуги, на подарунки вихователям, на ремонт приміщення тощо?
Є додаткові курси за окрему платню, але це все за бажанням дитини та батьків. В стандартну оплату вже входить заняття з народних танців, уроки англійської та німецької мов, психолог, курс робототехніки та періодичні виступи цирку та лялькового театру. На подарунки на дні народження вихователів та дітей ми гроші збираємо. Діти пригощають один одного святковим тортом, а педагогів можна вітати самостійно, якщо того бажають батьки. Це не обов’язково. Єдине за що ми платимо додатково це канцтовари. Вони кожній родині обходяться у 2000 лір на рік.
В нашому закладі є камери відео нагляду і за потреби адміністрація може надати батькам записи. У соціальних мережах викладачі щодня розміщують відео з занять та заходів у яких беруть участь діти.
А що ви скажете про батьківські чати в соціальних мережах, чи є вони у Вашому випадку? Багатьох батьків таке спілкування дуже напружує та дратує?
У нас є чат у WhatsApp, але на моє здивування, коментарі у ньому вимкнені. Тобто, відправляти повідомлення в нього можуть лише педагоги. Зазвичай, вони роблять там робочі оголошення та інформують про якісь заплановані заходи. Мені це дуже подобається, бо я не люблю безглузді теревені.
Чи всім Ви задоволенні у цьому навчальному закладі? Можливо, є щось, що потребує удосконалення?
У цьому садочку у дітей немає індивідуальних шаф. Через це може виникнути невеличка плутанина. До прикладу, одного разу чоловік привів доньку додому взуту у чуже взуття. Звичайно, це провинна не тільки самого садочку, але мені здається що за наявності шафи, як є в українських садках, цього казусу можна було б уникнути. Також, у приватних турецьких садках зазвичай дуже маленький ігровий майданчик. Це зумовлено тим, що такі заклади у більшості випадків знаходяться на перших поверхах житлових будинків і в них обмежена квадратура прибудинкові території. Гадаю, покращити цю ситуація не вдасться, тому попит на приватні садки дуже великий і вони відкриваються у житлових районах, щоб людям було близько додому, а там досить щільна забудова простору. А загалом, я всім задоволена. У майбутньому, коли моя донечка підросте, я планую віддавати її в садок на повний день, а сама хочу влаштуватись на роботу, бо я не з тих, хто любить сидіти вдома. Я люблю свій фах та хочу розвиватись у професійному плані, тому прогресивний та надійний садок має велике значення для мене та моєї родини.
Посилання на Інстаграм пані Маріанни тут:
