Пані Тетяно, розкажіть, будь ласка, про Вашу історію переїзду до Туреччини.
З 2019 року я проживаю в невеличкому консервативному містечку Мугла. Сюди я переїхала у зв’язку з одруженням з громадянином Туреччини. Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилась на Інтернет-курсах іноземних мов. Він хотів покращити свій рівень російської, а я вивчити англійську, тому він запропонував мені такий обмін знаннями. Спочатку я йому три дні не відповідала, адже скептично поставилася до такої пропозиції від не носія мови, але все ж таки вирішила відповісти. А невдовзі навіть закохалась у нього і наші взаємини почали стрімко розвиватись. Зараз ми проживаємо на березі Егейського моря та виховуємо дворічну доньку.
Ваша історія цікава тим, як ви прийшли до Вашої теперішньої зайнятості – виготовлення шоколадних цукерок. Адже, після переїзду до Туреччини, Ви і гадки не мали про такий вид зайнятості, чи не так?
Так, все життя я працювала в банку, а після переїзду до Мугли я і не планувала влаштовуватись на роботу в найближчому майбутньому, бо в мене маленька дитина. Спочатку мені не було нудно, я повністю занурилась у материнство та в побут своєї родини. Проте, після пологів у мене суттєво збільшилась вага і почала відчувати дискомфорт. Ваги показували 128 кілограмів і це дуже негативно стало впливати на моє життя та самопочуття. Я не могла навіть з дитиною погратись на майданчику. Життя стало нестерпним. Жодні дієти та вправи мені не допомагали, тому я вирішила піти на дуже рішучий крок – зробити баріатричну операцію. Просто кажучи, це операцію зі зменшення шлунку. Спочатку, я знайшла дівчину в Інстаграм, яка зробила цю операцію, і вона давала мені багато порад. Власне, через деякий час ми особисто з нею познайомились в Акьяці. Вона розповідала моєму чоловікові про те, як вона почувається після операції і чому пішла на такий крок. Адже, він довгий час не хотів щоб я робила цю операцію. Потім я знайшла ще більше людей в Інстраграм, які мали подібний досвід і почала з ними спілкувалася. Завдяки їм отримала всі відповіді на запитання. На те, щоб переконати чоловіка пішло шість місяців. А за цей час я встигла зареєструвати свій блог в Інстаграмі, щоб заробити гроші на операцію. Операція коштувала 17 тисяч турецьких лір і на неї я заробила завдяки блогу, водночас вклала гроші у криптовалюту. Я купила біткоїн на 250 $, а через 4 місяці зібрала потрібну суму грошей для операції.
Якою була тематика Вашого блогу? Чим Ви вирішили приваблювати читачів?
Оскільки я створювала його з метою заробітку, я дуже довго думала над тим, про що ж мені розказувати, щоб привернути увагу багатьох людей за короткий час. Вирішила далеко не ходити і обрала тему, яка була «зовсім поруч». Мій чоловік курд і я ще досі пам’ятаю той день, коли після нашого знайомства я відкрила Інтернет у пошуку інформації про цю культуру. Я була шокована та налякана, адже на всіх форумах курдів описували далеко не з найкращої сторони. Дивлячись на свого коханого, я розуміла, що написане в Інтернеті є спотвореним баченням цієї культури. Мій чоловік дуже вихована людина з сучасними цінностями, він сім’янин, знає п’ять мов та працює на досить відповідальній посаді у державній установі. Тому, я вирішила, що у своєму блозі я буду розказувати про свою курдську родину та про їхні звичаї. Мені захотілось спростувати ті стереотипи, про які, я прочитала в мережі і показати те, як ці люди живуть насправді.
Судячи з того, що Ви за декілька місяців роботи над Вашим блогом змогли зібрати кошти на операцію, тема була цікавою людям. А ким здебільшого, на той час, були Ваші читачі?
Переважною більшістю моїх підписників були жінки, які знаходились у романтичних стосунках з курдами, або збирались вийти за них заміж. У мене на сторінці відбувалось активне спілкування. Мої читачки ставили мені багато запитань, я на них відповідала і дописами, і відеоматеріалами. Проте, невдовзі ця тема вичерпалась. Я зробила омріяну операцію, втратила 34 кілограми і моя увага переключилась зовсім на інші речі. Я почала розповідати про баріатричну хірургію, але про сім’ю теж не перестала. Просто зараз я у своїх публікаціях не прив’язуюсь до певної культури, а просто розповідаю про життя своєї родини, створюю гумористичні відео на побутові теми тощо.
Це чудово, що Вам вдалось досягнули своєї мети, Ви зараз почуваєтесь набагато краще і навіть встигаєте допомагати іншим жінкам. Багато українок жаліються на нудьгу, яка їх часто спіткає після переїзду до Туреччини. На початку нашої розмови, Ви сказали, що це явище Вас не торкнулось. Як Ви гадаєте, у чому Ваш секрет?
До переїзду в Туреччину моє життя було дуже динамічним. Я працювала в банку, багато подорожувала та змінювала місця проживання. Звичайно, в один момент нудьга все ж таки застала мене в Туреччині. Вже після операції я почала більше цікавитись розвитком, шукала можливості для власного бізнесу. Чого я тільки не пробувала: сфера торгівлі, сфера краси, манікюр та педикюр. Все мені не подобалось. В мене вдома ще досі лежать матеріали та інструменти для манікюру.
«Шоколадна фея» – так я називаю цю дівчину, яка робить шоколадні цукерки (вона ж дівчина з якою я першою познайомилась в мережі і яка допомогла мені подолати страхи перед операцією зі зменшення шлунку). До того ж вона навчила мене як правильно вести сторінку в Інстаграм. У неї ж я купила навчання з виготовлення шоколадних цукерок. Мене одразу зацікавила ця тема, тому я вирішила навчитись в неї як готувати такі вироби і зараз я розвиваю свій власний бізнес.
Я створила проєкт Happybox – щасливу коробочку, яка тішить людей в особливі моменти їхнього життя. Ці цукерки продаються окремо, а також можна замовити їх в комплекті з керамічним посудом мого виробництва. Незнання турецької мови не завадило мені закінчити державні курси “Cını” та навчитися малювати турецькі орнаменти. Я впевнена, що людина може все, незалежно від місця проживання, головне – мати бажання!
З чоловіком ми часто подорожували до пандемії і я почала писати свій авторський гайд про мальовничі, але мало відомі місця Егейського узбережжя. Впевнена, він буде цікавий для багатьох, хто любить подорожувати Туреччиною самостійно. Сподіваюсь, що після закінчення пандемії мені вдасться його дописати, адже я вважаю, що регіон в якому я проживаю є недооцінений туристичними агенціями і туристи просто не мають змоги побачити цю красу, бо їх туди не везуть.
Посилання на сторінку пані Тетяни в Інстаграм тут:
