З 2015 року вона займається Східними практиками, альтернативною медициною, медитацією та психологією. У цьому інтерв’ю ми познайомимось з її діяльністю в Стамбулі та поговоримо про те, як медитація може допомогти українцям адаптуватись в Туреччині.
Пані Марино, розкажіть, будь ласка, про Вашу освіту
Я здобула освіту в Китаї, а зараз навчаюсь на факультеті тибетської медицини в міжнародній академії тибетської медицини. Скільки себе пам’ятаю, мене завжди цікавила тема здоров’я. Я досить давно почала займатись медитаціями з метою власного саморозвитку, їздила на Схід, брала участь у ретритах та різноманітних дотичних навчальних заходах. В Україні я теж працювала у сфері медицини, допомагала людям реабілітуватись від тяжких хвороб. Після переїзду до Туреччини я думала працевлаштуватись в такі міжнародні організації як ООН чи Юнісеф, щоб не змінювати сферу діяльності і продовжувати допомагати людям. Проте, без знання турецької мови це нереально. В той час, мене підтримали мої вчителі сказавши, що мені вже досить вчитись і я достатньо кваліфікована, щоб і самій стати викладачем. Я їх послухалась і вже кілька років працюю у власній студії в Стамбулі, а також проводжу онлайн заняття.
З якими проблемами до вас звертаються люди?
Зазвичай до мене приходять з проблемами тіла, розуму та душі. Я надаю психологічну допомогу та проводжу детокс організму. У своїй роботі я використовую нетрадиційну медицину, цигун (східні практики), а також проводжу трансформаційні ігри та навчання.
Як проходять ваші сесії?
У випадку індивідуального заняття я формую для клієнта програму, яка підходить саме його потребам. Також, я проводжу групові медитації та ретрити. Ми з моїми клієнтами не обмежуємось лише простором моєї студії, а й часто подорожуємо Туреччиною, їздимо в «місця сили», щоб не лише побачити красу цієї країни, а й підживитись енергетично. До прикладу, нещодавно ми здійснили поїздку в Карс на Північному експресі. Там ми не тільки медитували, а і познайомились з красою Східної Туреччинни.
Українці в Туреччині часто скаржаться на те, що їм важко адаптуватись в цій країні. На Вашу думку, чи може допомогти медитація у цьому випадку та чи звертаються до Вашої студії українці з таким питанням?
Звичайно серед моїх учнів та клієнтів є громадяни України. Вони приходять з різними питаннями та проблемами. Проте, розмірковуючи про адаптацію я хочу зазначити, що тут потрібний системний підхід й однією медитацією не обійтись. Такі люди повинні задати собі декілька запитань, а саме: Чому вони сюди приїхали? Чому прийняли таке рішення? Заради чого? Адже, якщо ви вже переїхали до Туреччини, ви маєте приймати правила цієї країни.
Деякі іноземці, які проживають в Туреччині ставляться до багатьох місцевих речей з неповагою, скрізь бачать лише ворогів і не хочуть приймати устрій турецького суспільства. Прийняття іншого стилю життя – це головна проблема таких людей.
Все починається з нас cамих. Якщо людині здається, що її оточують тільки погані люди та пліткарі, то їй варто звернути увагу на власну поведінку, адже ми є віддзеркаленням всіх хто нас оточує. Кожна людина приходить в наше життя щоб чогось нас навчити.
Одних медитацій не достатньо. Треба працювати над собою, а також варто підключити психологічну підтримку в особі ментора та провідника, це має бути професіонал, який підтримає і допоможе. З власного досвіду, я можу сказати, що однією з найпоширеніших проблем українок в Туреччині є невміння просити про допомогу. Це плоди українського виховання, які не грають на руку тим, хто переїхав з України за кордон. Чому адаптуватись важко в Туреччині? Тому, що переважна більшість українок живе з гаслом «Я все зроблю сама. Я сама впораюсь». А так не можна! Бо людині треба просити про допомогу у важкі моменти життя. А також, варто спілкуватись з однодумцями та мати коло близьких по духу людей та займатись творчістю.
Деякі люди після 30-ти не можуть наважитись на освоєння нових хобі. Кажуть: «Як це я запишусь на курс живопису? Я що дитина маленька? Мені вже пізно». Чи дійсно подібні курси та гуртки можуть зробити українця за кордоном щасливішим та подарувати душевний спокій?
Я вважаю, пережитком минулого думку про те, що людина у зрілому віці не може почати займатись творчістю, тим паче, якщо вона до переїзду в Туреччину цим не займалась, то саме тут у більшості є достатньо вільного часу щоб відкрити для себе нові ремесла та розвинути таланти.
На мою думку, мистецтво і медитація – шлях через який людина йде до себе. Це творчий розвиток, який потрібний людській душі. Нашим співвітчизницям буває нудно жити в Туреччині: немає друзів, роботи, родичів. Від нудьги починаються проблеми і конфлікти. Я переконана, що медитація, творчість та розвиток можуть допомогти кожному в такій ситуації.
В Інтернеті є багато записів різноманітних медитацій на різних мовах світу. Чи безпечно слухати ці записи і як обрати правильний?
Такі речі я слухати не рекомендую, адже неправильна медитація може навіть нашкодити. В такому випадку людина слухає незрозуміло кого, там може бути присутній 25-й кадр, якась маніпуляція чи замаскований меседж. Такий експеримент може нашкодити слухачу й енергетично та психологічно. Тому, якщо вже з’явилось бажання помедитувати, то варто звернутись до професіоналів.
Чи потрібно займатись медитацією щодня? Чи це як курс масажу: достатньо пройти його два-три рази на рік?
У кожного свій шлях. Мій шлях – це щоденна практика, але я не впевнена, що це потрібно всім.
Посилання на сторінку пані Марини в Інстаграм тут