Саме з нею ми вирішили поговорити про стереотипи, які вирують в турецькій свідомості про українців і навпаки. У цьому інтерв’ю наша героїня розповіла, як за допомогою гумору можна наблизити дві різні культури, як стереотипні бачення заважають жити людям і чи варто руйнувати стереотипи взагалі.
Пані Андріано, у шапці вашого профілю ви себе назвали «турецькою полонянкою». А чому Ви обрали такий опис і що він означає?
Все дуже просто – я живу в полоні любові до Туреччини. Ця країна полонила мене своєю культурою, кухнею, історією та традиціями. У цій назві я наводжу паралелі з фільмом «Кавказька полонянка». Тільки у моєму випадку, все сталось добровільно та за взаємною згодою. Я сама «здалась у полон» цій країні і з великим задоволенням знайомлю з її культурою своїх підписників.
Вас читають і українська діаспора в Туреччині, і українці, які живуть на Батьківщині. З огляду коментарів, які люди пишуть на Вашій сторінці, які стереотипи про українців існують в Туреччині?
Найбільше мене здивував стереотип про українських чоловіків, який я почула в Туреччині. Виявляється, багато турків вважають українських чоловіків слабкими та нерішучими. Саме тому, коли українка в Інтернеті пише, що вона заміжня, турецьких залицяльників цей факт не стримує і вони продовжують їй писати. В чому причина такого уявлення про українців мені не відомо, проте я не раз особисто чула таку думку від турецьких чоловіків у Стамбулі, які ласі знайомитись з українками в мережі.
А коли Ви приїжджаєте до України, які стереотипні уявлення про ваше життя в Туреччині Ви чуєте від співвітчизників?
Гареми! Чомусь більшість українців впевнені, що в Туреччині ще досі вони існують. Я гадаю, що така думка у них склалась завдяки турецьким історичним серіалам. Мене часто запитують, яка я у свого чоловіка дружина за рахунком і чи не змушує він мене носити на відпочинку буркіні та покривати голову на людях. Я у відповідь сміюсь і не втомлююсь пояснювати, що такого явища як «гарем» в Туреччині вже давно не існує, а мої права і свободи, як і багатьох жінок в Туреччині, чоловік не обмежує. За фахом я педагог, тому повторювати одні й ті самі речі по декілька разів, мені не звикати.
Чи дійсно турецький темперамент є таким явищем, до якого треба звикнути українцям, які тут проживають чи це стереотип нав’язаний турецькими серіалами?
З цим я мушу погодитись – турецький темперамент дійсно існує. Турецькі чоловіки запальні, як сірники: за мить загоряються і за мить згасають. Одного разу я була свідком ситуації, де чоловік перевернув в ресторані стіл тільки тому, що інший чоловік глянув на його супутницю. За моїми спостереженням, цей народ дуже любить драму і чим більше її, тим краще. Я неодноразово помічала, що турки можуть досить агресивно реагувати на ситуації, на які більшість українців може і ніколи б не звернули увагу.
Чи варто взагалі руйнувати ці стереотипи. Який, на Вашу думку, спростувати найважче? Чи впливають вони на життя українців в Туреччині?
Завдяки стереотипам між народами може існувати багато непорозумінь. До прикладу, коли авіація і сфера туризму не була настільки розвинута, турки їздили до України, щоб лише розважитись. Так сформувався величезний стереотип про те, чому турки їдуть до України і чому українки їдуть до Туреччини. Мовляв, основною причиною є суцільна розпуста. Можливо, так і було раніше, коли квиток на літак могли собі дозволити лише багаті люди. Проте, дуже нерозумно керуватись такими судженнями зараз, коли подорожувати між нашими країнами може кожен охочий. Українки живуть в Туреччині з різних причин, а «місце в гаремі» ніхто вже давно не гарантує і не розраховує. Хтось тут навчається, хтось створив сім’ю, хтось відкрив бізнес, а хтось просто вийняв з родиною помешкання та насолоджується життям на березі моря. Чому б ні? В теперішні часи українці цілими родинами оселяються в Стамбулі, навіть не маючи тут жодних друзів та знайомих.
Ви створюєте багато гумористичного контенту для свого блогу. Чи допомагає це боротись зі стереотипами?
Зараз люди перевантажені інформацією і щоб їм щось донести, треба це подавати в невимушеній та смішній формі. Саме тому, на моїй сторінці багато гумористичного контенту. Я поважаю своїх підписників і їхній час, а також хочу бути почутою. Я переконана, що якщо я буду серйозно говорити академічною мовою, то мене слухати ніхто не буде, бо людям такого вистачає і в реальному житті.
На Вашу думку, чи дуже відрізняється життя в Туреччині від життя в Україні? Підхід до тих самих питань, життєвих ситуацій, відношення в родині, обов’язки та права? Що Вас здивувало найбільше?
Для мене стало відкриттям те, що в Туреччині, у більшості випадків, діти не сепаруються від своїх батьків навіть після того, як виросли і створили свої сім’ї. В Україні до цього питання підхід більш європейський: виповнилось хай навіть 20 років, обирай собі професію, дружину чи чоловіка і живи, як вважаєш за потрібне. В Туреччині сім’я – це не тільки двоє людей і їхні діти, а ще батьки з обох сторін і може навіть близькі родичі.
В деяких випадках турецького підходу до цього питання, я побачила логіку. Наприклад, бувають випадки коли дорослі діти фінансово залежні від батьків та мають дослухатись до них все життя, щоб їх не виключили зі спадщини. Це лише одна з причин, яких може бути багато. Назвати це стереотипом я не можу, скоріше за все це устрій життя турецького суспільства. Я вважаю, що треба знати про такі нюанси тим, хто планує пов’язати своє життя тим з громадянином чи громадянкою Туреччини. Про такі аспекти я теж розповідаю на своїй сторінці. Стереотипи часто суттєво не впливають на українсько-турецький шлюб, проте традиції можуть. Тому, те чим я займаюсь несе просвітницьку функцію теж.
Посилання на сторінку пані Андріани в Інстаграм тут
