Третю добу тривають пошукові роботи, після чергового масового обстрілу РФ по жилому масиву на Дніпропетровщині. На хвилину всі завмерли. Зняли шоломи… Навіть дорослий сильний дядько не зміг втримати зрадливу сльозу, яка злетіла вниз по щоці і наче з гурткітом впала на берці. Під важкими плитами багатоповерхівки, у своєму ліжку, в обіймах з улюбленою іграшкою, назавжди заснула Марійка… ⠀ “Допоможіть!” – кричать сповнені жаху молоді батьки, які тримають у руках маленький скривавлений пакунок синього кольору. Вони тільки що дістались з під обстрілу драмтеатру в Маріуполі… ⠀ “Лягай!” – від цих слів в холодній росі кожної ночі прокидається Настуся. Це останні слова її мами, яку вбило уламками ворожої ракети, що приземлилась на Луганщині. ⠀ Чорний, не мов хмара після ливню, стоїть маленький Артемко міцно зтискаючі в руці фото свого татка у пікселі. Йому всього 7, а на його волосся вже сів білий сніг. “Немає більше татка, Артемко… Ходім додому…” – тулить до себе дитину згорьована бабуся… ⠀ Маленька дівчинка Катруся кожного дня стоїть біля вікна у сиротинці. Гірки сльози падають на її гарну сукню. Вона чекає на свою родину. Маму, татка, братика, яких забрало небо, як ворожий КАБ приземлився біля їх автівки… ⠀ Михайлові всього 3 роки, а він знає правило двох стін. І коли на небі “гремить гром”, він тягне за собою молодшу сестричку, яка сидить в переносці. А на питання мами: “Що ти робиш?” Впевнено відповідає: “Сирена, мам! Ховаю Мар’янку…” ⠀ Маленька Руслана постійно сидить на лавці в чорній толстовці в капюшоні. Я навіть хотів з неї поглузувати, а потім побачив як під її кудрявим волоссям ховається шрам на пів обличчя, а залізна рука спішно стала його поправляти. Дівчинка схопилась і пішла, а поряд зі мною сів якийсь дід. “Руську не чіпай! То війна постаралась…” ⠀ Матвій дивиться на всіх вовком і з великою обережністю приймає подарунки, бо колись вони коштували йому рік життя на чужині. ⠀ Натуся падає на землю та затуляє обличчя, якщо хтось необачний запускає поряд салют. Бо той звук назавжди залишиться в її пам’яті та буде нагадувати, як старший брат закрив її собою від уламків збитого шахеда, що впав поряд з ними на дитячому майданчику. ⠀ – Володька! – окрикнув хриплий чоловічий голос хлопця. – Тату! – в одному тапку біжить назустріч хлоп’я. Їх зустрічі такі рідкісні, але такі необхідні один одному. Сину, щоб вірити в найкраще. А батьку, щоб знати за що він бореться кожної секунди там де голодно, холодно та дуже страшно… ⠀ Це всього декілька розповідей про життя маленьких українців, які кожен день стикаються зі смертю через російську агресію. ⠀ Їх очі значно доросліші, ніж у однолітків з інших країн. Вони можуть розпізнавати по звуку, що саме зараз приземлиться поряд з їхньою домівкою. В них інші ігри, цінності та цілі. ⠀ Війна залишила свій слід у кожній маленькій людині. Назавжди. Когось розчавила морально, комусь нагадує про себе фізичними шрамами, а комусь душевними. Вони знають, що таке страх, біль, сльози, горе, втрата близьких, друзів і домівки. Вони можуть посміхатись вам у вічі, а під лапатими чорними віями ховати смуток та тугу за рідним краєм. ⠀ Але всіх їх об’єднує одне. В них є мрія. І ця мрія – перемога, мир, чисте небо, поряд рідні люди, обійми друзів та повернення додому. ⠀ 07.01.2025 в Анкарі відбулося відкриття виставки «Обличчя української мрії», яка презентує роботи 215 українських дітей, чиї життя змінила війна. ⠀ У своїй промові Тимчасовий повірений у справах України в Туреччині Олексій Чернишев зазначив: «Через ці роботи діти передають свої мрії, віру в майбутнє і прагнення до миру. Сьогодні ми тут з вами, щоб донести голоси дітей до всіх куточків світу. Дітей – які в одну мить стали дітьми війни». ⠀ Голова громадської організації «Всеукраїнське об’єднання Патріот» Ганна Майборода також наголосила: «Світ має побачити ті жахи, які наші діти пережили, і зрозуміти, про що вони мріють попри все. Дякуємо нашим партнерам за допомогу в поширенні їхніх мрій».
У своїй промові Заступниця посла США в Анкарі Віраж Ле Байї наголосила: «Цей проєкт є потужним нагадуванням про те, наскільки важливо оберігати наше майбутнє. Роботи українських дітей — це не лише мистецтво, це голоси покоління, яке вірить у мир і відновлення». ⠀ «Обличчя української мрії» – це проєкт, який розповідає світу про українських дітей і те, що вони пережили та продовжують переживати, тих, які рятуючись знайшли прихисток по всьому світу і тих, хто залишився в охопленій війною країні, за допомогою їхніх розповідей та малюнків. ⠀ Дякуємо нашим партнерам та всім, хто підтримує цей важливий проєкт і допомагає розповідати історію України світові. ⠀ Виставка триватиме до кінця січня в м. Анкара. Запрошуємо всіх відвідати її за адресою: Cinnah Cd. No:20, Ankara. Виставка доступна для перегляду в будні з 09:00 до 18:00, а у вихідні з 09:00 до 16:30. Вхід вільний. Чекаємо на вас
