Мабуть усі, хто певний час проживає у Туреччині, помічали яскраво виражену консервативність місцевого населення майже у всіх сферах життя. Як влучно підмітила Dіana Gülöz, що нещодавно вийшла заміж за турка: “Вони (турки) патріоти у всьому, починаючи від історії та закінчуючи їжею”.
Власне мене найбільше вразило ставлення турецького населення саме до своїх національних страв. Якщо в Україні майже на кожному кроці можна знайти суші-бар або італійський ресторан, то у Туреччині все не так просто з пошуками заморської їжі. Так, в Анкарі я знаю лише два-три ресторани китайської їжі, в той час як у Києві їх не менше 10. Більшість турків не люблять закордонні смаколики — кебаб та пахлава їм завжди рідніші.
Звісно, багато турецьких чоловіків, що пов’язали свою долю з Україною, давно звикли до українських страв. Як говорить Natalia Tymoshyk: “Мій наречений дуже противився українській кухні й дійсно був дуже консервативний щодо їжі. Однак у Львові змінив свою думку і зараз прекрасно їсть гречку та вінегрет. Останній став просто відкриттям, тепер це просто „їжа богів”. Також Viktoria Gruschchak Kın розповіла нам, що її чоловік “просто мліє від справжнього українського борщу з варениками та говорить, що аналогів у Туреччині немає”.
Однак така прихильність турецьких чоловіків до українських страв часто є, так би мовити, наслідком великого кохання до своїх дружин-українок. А що ж тоді з іншими турецькими родичами? Maryna Bideci також поділилася з нами своїм досвідом у пригощанні українськими стравами турецьких батьків: “Скільки я всього не готувала, так з турецької кухні для свекрухи завжди все смачне, а от з нашої… наче б то і їсть, але видно, що не дуже подобається”. Дійсно багато наших дівчат помітили, що часто турецькі родичі можуть казати, що дуже смачно, аби не образити, та насправді воно їм все ж не до смаку.
Інший варіант готування іноземних страв полягає у тому, щоб зробити їх якомога більш схожими на турецькі. Ось що каже Valeria Shokun, яка зараз готується до весілля та переїзду з української до турецької столиці: “Я звикла, що вареники з картоплею заправляються смаженою на олії цибулею, але мій наречений вирішив зробити свій внесок у цю страву і додав сметани”. Проте дружин “зі стажем” таким уже, мабуть, важко здивувати. Адже турки звикли їсти манти виключно з великою кількістю йогурту (аналог нашої сметани). Natalia Tymoshyk також додає: “Взагалі турки всі кухні під себе змінюють. Навіть якщо піти до італійського ресторану, то це завжди буде турецько-італійський ресторан”. Незважаючи на те, що італійська та турецька кухні мають багато спільного, як, наприклад, макарони чи піцца (турецький лахмаджун), крем-супи, як розповіла Tanya Tverdokhlib-Koseoglu: “Один наш знайомий подорожував Італією і казав, що залишався там завжди голодним”.
Тож найголовнішим завданням для усіх, хто вирішив пов’язати своє життя з турецькою сім’єю, завжди залишається вивчення місцевої кухні та оволодіння усіма її премудростями. А вивчати її можна все життя, тож сумно ніколи не буде. “Турецька кухня — одна з найсмачніших у світі, а турецькі страви різняться за регіонами”, — зауважує Inna Celik.
Проте не всі українці поділяють таке захоплення турецькими стравами. Так Олена Соколова з Аланії не дуже любить турецьку кухню: «Всюди олія, томатна паста та гострий перець, а йогуртом майже половину страв заправляють». Тут з Оленою погоджується й Tanya Tverdokhlib-Koseoglu: “Усі турецькі страви мають однаковий не завжди привабливий вигляд. Також майже все з томатною пастою. А уявлення турків щодо здорової їжі не співпадають з нашими”.
Як висновок, поміркуймо над таким питанням: а може й нам варто стати більш патріотичними у питанні харчування? Адже хто як не ми підтримає розвиток та сприятиме процвітанню української національної кухні.
Автор: Устенко Дарина
Фото: Pinterest
