Хоч вона зовсім недавно приїхала в Туреччину, але вже встигла заявити про свої блогерські здібності і має свою аудиторію читачів.
УА: Яка Ваша історія приїзду до Туреччини?
ДУ: Вона досить цікава. З чоловіком ми познайомилися в Китаї. Там ми обоє навчались і працювали. Після закінчення навчання йому запропонували роботу у Лівані, де ми жили близько двох років. Оскільки офіс його компанії в Бейруті закрили, то в пошуках нової роботи чоловік отримав пропозицію працевлаштування в Адміністрації Президента. І таким чином, нас доля закинула в Анкару.
УА: Скільки років Ви вже тут знаходитесь? Які враження від Туреччини?
ДУ: Ми тут менше півроку. Туреччина мені подобається, я завжди порівнюю її із Китаєм та Ліваном, то ж можу сказати, що для нас це, мабуть, найкращий варіант. У порівнянні, Китай дуже далеко і там сильне забруднення, а Ліван досить дорогий і, як на мене, не дуже зручний у проживанні.
УА: А яким чином Ваша освіта вплинула на вибір блогерства?
ДУ: Бакалавратуру я закінчувала у Київському Національному університеті за спеціальністю китайська мова та література. В той же ж час я отримала унікальний шанс навчатись за кордоном, а саме в Пекінському університеті національних меншин за спеціальністю міжнародна торгівля.
УА: Коли вирішили писати і чому українською?
ДУ: Скільки себе пам‘ятаю, то завжди щось коментувала і поширювала в соціальних мережах. Але серйозно писати почала, мабуть, тільки у Лівані. Сумуючи за подругами, з однієї сторони, та розмірковуючи, що людям було б цікаво дізнатися про таку країну, як Ліван, я таки насмілилася на те, щоб писати.
Плюс, коли я почала носити хіджаб, тобто … так сказати, стало видно, що я мусульманка, я вирішила писати про своє життя з тією метою, щоб люди (хоча б невеличке коло мого оточення) зрозуміли, що мусульмани такі ж самі люди, як і вони, з такими ж проблемами та переживаннями. Періодично я також пишу на релігійні теми, сподіваюся, що це допоможе зруйнувати існуючі стереотипи.
УА: Як Ви обрали тематику дописів?
ДУ: Мої дописи – це моє життя, все, що я бачу цікаве навколо себе. Туреччина, іслам, Китай, а зараз ще і “будні молодої мами”, коротко кажучи, усі питання, що мене хвилюють.
УА: Як би Ви схарактеризували свій особливий стиль написання?
ДУ: Намагаюся писати з гумором.
УА: Хто Ваша аудиторія?
ДУ: Це мої друзі, друзі друзів, друзі моєї сестри, мого чоловіка, родичі, мусульмани, що, як і я, змінили віру.
УА: Написання блогу для Вас є основною роботою чи хобі?
ДУ: Це для мене хобі, я роблю це для душі.
УА: На які труднощі натрапляли?
ДУ: В принципі все залежить від людей. Комусь подобається, хтось пише гнівні відгуки. Але все це породжує дискусію, і в кінцевому результаті люди або продовжують читати те, що я пишу, або не читають. Звісно, як українка, що змінила віросповідання і пише про іслам, це такий собі «неформат». Тому все залежить від того, наскільки людина підвладна стереотипам і наскільки відкрита до нового.
УА: Звідки черпаєте натхнення?
ДУ: Зі свого життя, кожен день може принести щось нове та цікаве, намагаюся не пропустити це та зафіксувати на своїй сторінці.
УА: Як бачите майбутнє свого блогу?
ДУ: Поки я не мислю якось дуже глобально, пишу просто для душі і не маю конкретних планів на майбутнє.
УА: Чи задумувались Ви над видавництвом книжки в майбутньому?
ДУ: Думаю, що кожен коли-небудь про це замислювався. Але я не думаю, що колись сяду за її написання.
Побажаємо успіхів молодій мамі та висловимо надію побачити нові дописи Дарини Устенко на сайті “Укр-Айна”.
Дописи Дарини Устенко можна почитати тут і тут
Інтерв’ю взяла Анастасія Стельмах
