З цією талановитою людиною мене звів знову ж таки Інстаграм, але саме про те, що в Айлін турецьке коріння я дізналася від її подруги — героїні минулого інтерв’ю Юлії Акинджи.
Милозвучне східне ім’я героїні цієї статті в поєднанні з типовим українським прізвищем привертає увагу та зацікавлює водночас. Історія Айлін Грушовенко дійсно цікава та неординарна. Інакше і бути не може, адже вона неймовірно обдарована людина з великим творчим потенціалом, талановитий художник та успішний дизайнер. І хоча дівчина лише починає робити перші кроки у сфері моди, вона вже встигла отримати визнання на міжнародному рівні. Сукні та аксесуари, в яких знайшли втілення полотна художниці, представлені в бутіках Канн, Барселони та Дубая.
АГ: Моє рідне місто — Київ, так що, де б я не була, в душі завжди залишатимусь киянкою. Але й Стамбул люблю не менше. Це місто підкорює своєю шаленою енергетикою та багатою історією. Взагалі мені в житті доводиться багато подорожувати і, на щастя, я скрізь відчуваю себе комфортно. Наразі більш за все мене вабить Франція, обожнюю Париж, Канни, Лазурний беріг. Саме там відчуваю, що все навколо надихає на творчість.
АГ: Перш за все, хочу сказати, що я пишаюся тим, що я українка і турчанка водночас. Вважаю, що багато в чому своїми різносторонніми талантами завдячую саме інтернаціональному походженню. Історія моїх батьків дуже романтична і трохи незвичайна. Мій дідусь-турок деякий час працював в Україні і привіз сюди усю свою родину. Коли мої батьки познайомилися та покохали одне одного, то, звісно, сім’я мами була налаштована категорично проти того, щоб їх дочка вийшла заміж за іноземця. Зазвичай в Туреччині не прийнято одружуватися без згоди батьків. Але кохання виявилося сильнішим: мій тато наважився «викрасти» наречену, і вони одружилися, незважаючи на те, що її батьки не благословили цей шлюб. Згодом народилася я, і після цього стосунки з родичами налагодилися.
АГ: Достатньо часто навідуюсь в Стамбул у справах, практично кожних два місяці.
АГ: Так, звичайно, і не лише в Стамбулі, а й по всій країні. Взагалі сім’я моєї мами з болгарських турків, які були змушені покинути свої домівки під час обміну населенням.
АГ: Так, гадаю, я добре розмовляю турецькою. Завдяки мамі я з дитинства знаю її рідну мову.
АГ: Можна і так сказати, хоча згодом вивчила ще кілька іноземних мов, якими зараз постійно спілкуюся по роботі й під час подорожей.
АГ: Освіта у мене дуже різностороння. З п’яти років граю на скрипці, закінчила консерваторію, але вирішила, що це не моє. Стати професійним музикантом завадив страх перед сценою. Також закінчила інститут міжнародних відносин. Але знову ж таки, дослухаючись до власних відчуттів, вирішила, що не працюватиму за фахом, бо завжди в першу чергу була творчою натурою.
АГ: Спочатку вони не дуже зрозуміли мій вчинок. Але згодом побачили, що все-таки я на вірному шляху. Мені пощастило, що моя сім’я підтримала мене в усіх моїх починаннях. Гадаю, зараз батьки можуть мною пишатися.
АГ: Ще з дитинства завжди любила малювати і мені це непогано вдавалося. Тож коли стало зрозуміло, що музика чи професія міжнародника — це не те, чим би мені хотілося займатися в житті, я прийняла рішення, яке кардинально змінило усе. Я вирушила до Бельгії вивчати архітектуру та дизайн, де і виявила, що мене приваблює саме живопис.
Взагалі можу сказати, що освіта закордоном і в Україні суттєво відрізняється. Навчання в College of Advertising and Design мені надзвичайно подобалося. Там було багато корисної практики замість конспектів і нудної начитки. Наприклад, уроки з історії мистецтва проводилися в музеях Парижа, Амстердама та Лондона. До того ж, викладачі не були професійними педагогами. Основи живопису викладав художник року, рекламу – директор успішного рекламного агентства.
Після навчання в Брюсселі я повернулася до Києва і повністю присвятила себе живопису. Відвідувала майстер-класи, вдосконалювала техніку, брала уроки в українських художників, експериментувала в пошуках власного стилю.
АГ: Насправді багато факторів впливає на кінцевий результат. Для мене це музика і подорожі. Мене дуже надихає творчість Клода Дебюссі, на честь його композицій я назвала кілька своїх картин. Серед художників — це імпресіоністи Моне, Дега і Ренуар.
АГ: Чесно кажучи, спочатку я не замислювалась над цим. Просто поринула з головою в живопис, слідуючи за своїм натхненням. Мої роботи почали купувати друзі, знайомі, знайомі знайомих, і не лише в Україні, а й закордоном. Тоді я вирішила спробувати щось нове — спершу це були авторські листівки. Згодом мене захопила можливість перенести мої картини на тканину. Принт на шовку відкрив новий простір для творчості, одразу ж з’явилося багато нових ідей. Все почалося з шовкових хустинок. Одного разу залишилося три з невеликим дефектом. З них вийшла симпатична спідниця. Потім ще одна, а згодом з’явилася на світ і перша сукня.
АГ: Так, саме це я і намагаюся вкласти в свої роботи, використовуючи ніжні квіткові принти, поєднуючи шовк і оксамит з невагомим мереживом. В наш час дівчата часто надають перевагу зручним, універсальним речам, забуваючи про те, що саме витонченість та жіночність роблять нас привабливими. Інколи правильно підібрана сукня спроможна створити диво.
АГ: Навряд чи відкрию якісь особливі таємниці, якщо скажу, що потрібно вірити у себе, наполегливо працювати і любити свою справу. Тоді усе вийде. Мені вдалося створити свій власний, особливий світ, і це відображається на моїх полотнах.
АГ: Оскільки я вважаю, що варто працювати лише з найкращими матеріалами та якісними тканинами, вартість створеного мною оригінального авторського вбрання апріорі не може бути низькою. Парадокс, але мене часто запитували в Україні: чому така висока ціна? Тоді як в Європі навпаки люди дивувалися, як можуть мої сукні коштувати так дешево.
АГ: Планів багато, ще більше ідей, що потребують втілення. Нещодавно я дебютувала на Mercedes Benz Kiev Fashion Days. Незабаром планую організувати власний показ нової колекції. Окрім того, сподіваюся, що скоро мої сукні можна буде придбати і в стамбульських бутіках. Наразі працюю над цим.
Дебютний показ на Mercedes Benz Kiev Fashion Days
Шоу-рум Айлін Грушовенко знаходиться у Києві, за адресою: Михайлівський провулок, 19. Також з творчістю дизайнера можна ознайомитися в Інстаграмі та на сайті.
Від себе побажаю Айлін успіху в усіх починаннях та нових досягнень в улюбленій справі.
Інтерв’ю взяла Ольга Еге.
Фото з сайту Айлін Грушовенко.
