Публікуємо інтерв’ю виданню “Сьогодні”, де Посол України в Туреччині Андрій Сибіга розповів, чим українські університети так приваблюють турецьких студентів, як функціонує українська школа в Анкарі, яким чином Туреччина бореться з незаконним проходженням своїх судів у Крим, і з якими труднощами в Туреччині стикаються наші “заробітчани”.
Уже сім років тривають переговори України з Туреччиною про створення зони вільної торгівлі. І, за словами українських чиновників і дипломатів, дискусії вийшли на фінішну пряму і цього року ми зможемо стати свідками підписання відповідного договору. Тільки за останній рік, за словами Посла України в Туреччині Андрія Сибіги, товарообіг між нашими країнами зріс на 16% і становить $ 4 млрд. Щоправда, в кращі часи, 2008 року, наприклад, цей показник перевищував $ 8 млрд, тож є куди зростати. І в цьому може допомогти як раз створення зони вільної торгівлі. Мало хто знає, що 2017 року Посольство України в Туреччині видало турецьким студентам на навчання в Україні втричі більше віз, ніж 2016-го. Особливо популярні напрямки: авіабудування, інженерія, медицина. Але є і спірні моменти. Наприклад, тільки у вересні вдалося вирішити проблемне питання нелегального сполучення з портами анексованого і окупованого Росією Криму. Плюс, за словами посла Андрія Сибіги, останнім часом різко зросла кількість громадян України, яких заарештовують, і вони отримують тюремні терміни за протиправну діяльність, пов’язану з перевезенням нелегальних мігрантів.
– Рівно рік тому я приїжджала до Туреччини на українсько-турецький туристичний форум. Турецькі політики дуже дякували українцям, мовляв, ми врятували їх річний турсезон після того, як Туреччина збила російський літак. Що, дійсно врятували? – Кількість громадян України, які відвідали Туреччину, зросла порівняно з 2016 роком на близько 20-25% – до 1,25 млн осіб. Але також важливо, що це дорога в дві сторони, і кількість громадян Туреччини, які відвідують Україну, також істотно збільшилася. В середньому на рік Україну відвідує близько 300 тис. громадян Туреччини, і, порівняно з минулим роком, цей показник збільшився на 20-25%.
– Не можна не помітити, як збільшилася кількість турецьких студентів в Україні. З чим це пов’язано, які професії користуються попитом? – Якщо оперувати цифрами, кількість віз, які ми оформили для громадян Туреччини цього року саме з метою навчання, зросла втричі. Тобто, ми говоримо про зростання кількості громадян Туреччини, які їдуть до України з метою навчання. Особливо популярні напрямки: авіабудування, інженерія, медицина. Про що це говорить? Що українська освіта якісна і конкурентоспроможна, що вона визнається в такій надзвичайно важливій країні, як Туреччина. А з перспективою на майбутнє – це мости між двома країнами. Чесно скажу, для нас це приємна несподіванка і сподіваюся, що цей тренд розвиватиметься. Безумовно, цьому посприяв візит прем’єр-міністра України в березні, коли міністр освіти Лілія Гриневич зі своїм турецьким колегою підписала відповідну угоду, яка створила правові рамки для обміну студентами. Це, а також співвідношення ціна/якість української освіти, спрацювало – саме тому сьогодні ми бачимо такий позитивний тренд.
– А українські студенти так само охоче їдуть до Туреччини? – Наші студенти за різними програмами також навчаються в Туреччині. На сьогодні українські студенти вчаться в Туреччині як в рамках міжнародних програм, зокрема Erasmus і Erasmus+, так і на основі турецьких – Mevlana, Türkiye Bursları, що діють між університетами і при Управлінні у справах іноземних тюрків Турецької Республіки. Українські студенти їдуть до Туреччини для вивчення турецької мови і літератури, багато також навчаються на факультетах міжнародних відносин і державного управління, філології, соціології тощо. Важко назвати точну кількість студентів, оскільки всі вони їдуть на навчання в рамках різних програм і на різний період часу.
– Нещодавно ми були в Анкарі, побували в суботній українській школі. На чиї гроші її відкрили? – Як посольство, ми підтримуємо всі об’єднавчі ініціативи української громади. Цього року було юридично оформлено 7 спільнот української громади в різних містах Туреччини. Наприклад, завдяки підтримці турецької будівельної компанії Onur українській громаді в Анкарі виділили офіс. Там створено бібліотеку, облаштований зал для занять танцями, є секція для занять малюванням, і, що найголовніше, – суботня українська школа, яку станом на сьогодні відвідує від 15 до 18 дітей в різні дні.
– Досить багато українців їде працювати до Туреччини. Але не все так гладко, багатьох заарештовують за нелегальну діяльність. З чим це пов’язано? – Туреччина – країна можливостей. Якщо є затребувані професії, чому б не працювати тут, безумовно, дотримуючись законодавства і на легальних засадах. На жаль, останнім часом стає все більше випадків, коли громадян України втягують в шахрайські схеми, пов’язані з нелегальним перевезенням мігрантів. Тому я дуже прошу громадян України: коли надходять пропозиції про працевлаштування, зокрема, з перевезень якихось груп людей, потрібно все перевіряти. Краще перестрахуватися, ніж потім потрапити в біду. Останнім часом різко, я б навіть сказав кардинально, зросла кількість громадян України, яких заарештовують, і вони отримують конкретні тюремні терміни за протиправну діяльність, пов’язану з перевезенням нелегальних мігрантів. У такі шахрайські схеми втягують в основному громадян України: моряків з Одеси, Миколаївської області, які мають освіту в морській галузі, капітанів суден або яхт.
– Туреччина так і не ввела санкції проти Росії за анексію Криму і військову агресію на Донбасі, хоча засуджує її злочинні і агресивні дії. Але не можна не помітити й істотне потепління в турецько-російських відносинах після кризи 2015-2016 рр. Наприклад, турецькі судна швартуються в Криму. Як з цим бореться Україна? – Україна розуміє обставини, які спонукають Туреччину робити кроки, спрямовані на нормалізацію і розвиток турецько-російських відносин. Водночас, ми сподіваємося, що така співпраця не завдасть шкоди українсько-турецьким відносинам, враховуючи тверду позицію Туреччини в питанні підтримки територіальної цілісності і суверенітету України і невизнання окупації Криму. Згадана тема нелегального морського сполучення є одним із пріоритетних під час проведення зустрічей і переговорів України і Туреччини на всіх рівнях. Так, генеральний прокурор України Ю.В. Луценко під час свого візиту до Туреччини 25 вересня 2017 року зробив окремий акцент на темі нелегального морського сполучення з АР Крим. Під час його зустрічі з турецькими візаві було домовлено провести розслідування таких порушень. Крім того, в Україні моніторинг відповідної діяльності здійснюється Адміністрацією державної прикордонної службою України, МВС, а також окремими громадськими організаціями, зокрема “Миротворець”. В результаті проведеної роботи 6 жовтня 2017 року Палатою судноплавства ТР введена повна заборона нелегального сполучення з портами тимчасово окупованої АРК відповідно до принципів зовнішньої політики ТР, спрямованої на підтримку територіальної цілісності України.
– Переговори про зону вільної торгівлі між Україною і Туреччиною тривають вже не перший рік. Що заважає підписанню угоди? – Я б уточнив, що переговори про ЗВТ тривають вже сім років. Для України Туреччина – третій торговий партнер. Тільки за останній рік взаємний товарообіг зріс на 16%, що особливо показово на тлі того, що в попередні три роки у нас було -20% щорічно. Дуже важливо, що ми вийшли на позитивну динаміку щодо зростання товарообігу, і в ході останнього візиту Ердогана до України підписано дві ключові угоди, які сприяють подальшому поглибленню економічних відносин: захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування. Створена необхідна інституційна і договірна правова база, щоб наші взаємини і далі заглиблювалися. На жаль, єдиним стримуючим фактором розвитку торгово-економічних відносин залишається відсутність угоди про зону вільної торгівлі, 90% положень якої вже узгоджені. Але залишаються чутливі товарні позиції, як з української, так і з турецької сторони. Це завжди непрості домовленості, які вимагають чіткого розуміння інтересів обох сторін, чіткого захисту інтересів свого виробника і економічних інтересів своєї країни. Що я можу констатувати? Є політична воля укласти цю угоду. Остання зустріч президентів додала позитивного імпульсу продовженню переговорного процесу. Ми виходимо з того, що процес має бути завершений в якомога стисліші терміни. Для цього є всі передумови: політична воля, розуміння експертів, розуміння власного національного інтересу. Найближчим часом, сподіваємося, відбудеться засідання міжурядової торгово-економічної комісії, яка дозволить інвентаризувати існуючі питання в економічній взаємодії. Сподіваюся, що новий 2018 рік буде для нас сприятливим і позитивним в контексті завершення процесу укладення угоди про зону вільної торгівлі. Якщо договір про ЗВТ підпишуть 2018 року, в наступні два-три роки ми можемо сподіватися на зростання товарообігу майже вдвічі.
– А як щодо турецьких інвестицій в Україну? Ми знаємо, що турецькі будівельні компанії будують у нас дороги, метро в Дніпрі. А підприємства? Може, турецькі інвестори хочуть вкластися в приватизацію в Україні? – Двосторонні українсько-турецькі відносини, насамперед в економічній сфері, далеко не відповідають тому потенціалу, який може існувати між нами. На сьогодні наш товарообіг – $ 4 млрд. У найкращі часи, це 2008 рік, він становив $ 8 млрд. Тому нам є що надолужувати, у нас є над чим працювати. Якщо брати інвестиційний вимір, ми зацікавлені в приході турецького бізнесу до України. З цією метою ми передали на ознайомлення турецькій стороні перелік об’єктів, які наступного року підлягатимуть приватизації в Україні. Ми в постійному контакті з нашими турецькими друзями. Ми їх ознайомили і з законодавством з приватизації, і з особливостями ведення бізнесу. І я вас також хочу запевнити, що турецький бізнес надзвичайно успішний в Україні. Зокрема, такі потужні турецькі компанії, як Turkcell (мобільний оператор – Авт.), Onur (будівельна компанія, будувала, наприклад, проспект Перемоги в Києві. – Авт.), Limak (будівельна компанія, генпідрядник добудови метро в Дніпрі. – Авт. )… Вони входять до ТОП-5 найбільших інвесторів для України, успішно працюють, активні і є прикладом для інших турецьких компаній, щоб заходити до України.
