19.03.2025 року свій ювілей відзначила легенда української літератури, поетеса, чиї вірші є символом національної ідентичності та громадянської позиції – Ліна Костенко. Їй виповнилося 95 років. Пропонуємо ознайомитись з цікавими фактами із життя поетеси.
Ліна Костенко народилася у 1930 році у Ржищеві. Батько поетеси, педагог і поліглот Василь Костенко самотужки опанував 12 мов і викладав у місцевій школі ледь не всі предмети. У 1936 році його як “ворога народу” засудили на 10 років концтаборів.
Існує легенда, що, коли до нього прийшли з обшуком енкаведисти і сказали: “Показуй, де ти ховаєш зброю”, Костенко усміхнувся і кивнув на колиску: “Отам”. Там у колисці спала маленька Ліна.
За кілька років родина переїхала до Києва. Жили в робітничому селищі на Трухановому острові. Школу №100, до якої ходила Ліна, було спалено разом з усім селищем 1943 року. Про це Костенко згодом написала вірш “Я виросла у Київській Венеції”. Поетеса продовжила навчання в школі №123 на Куренівці.
Писати Ліна почала в літературній студії при журналі “Дніпро”, якою опікувався Андрій Малишко, друкуватися почала в 16 років. На відмінно закінчивши школу, вступила спочатку в Київський педагогічний інститут імені Ґорького (тепер імені Михайла Драгоманова), а потім продовжила навчання в Московському літературному інституті Ґорького.
Дитинство Ліни Костенко пройшло в роки Другої світової. Вона мало розповідає про це, але в поезіях можна зустріти рядки про “балетну школу” замінованого поля та “дитинство, вбите на війні”.
Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко несподівано з’явилася на публіці. Уперше за останні 12 років письменниця дала інтерв’ю телеканалу “Київ”, у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.
“Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку — мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб’є, то уб’є”.
В 1956 році Ліна Костенко закінчила навчання. На той час вона мала три поетичні збірки. Літературознавці і критики пророкували їй велике майбутнє, але раптом книгу “Зоряний інтеграл” забороняє до друку радянська цензура. Аргумент — політична позиція авторки.
Вірші Ліни Костенко стали ходити в самвидаві. Наступну збірку “Княжа гора” теж зняли з верстки. Сучасники розповідають, що цілком імовірно йшлося лише про одну поезію про Україну, яка не догодила тим, що була “недостатньо радянською”.
Але затята Костенко на поступки не пішла: “Або збірка буде із цим віршем, або не буде збірки!”
Збірок більше не було. На ім’я Ліни Костенко наклали табу у видавничому світі й вона змушена була писати у стіл 16 років.
Так історичний роман у віршах “Маруся Чурай”, шедевр української і світової літератури, за який Костенко в 1987 році отримала Шевченківську премію, пролежав нікому не відомим цілих 6 років.
Ліна Костенко їздила у Чорнобильську зону відчудження після аварії на ЧАЕС, ризикуючи здоров’ям — вона брала участь в різноманітних експедиціях, які, за її словами, “знімали посмертну маску” з тієї землі. Також казала, що справжні патріоти – не ті, які в столиці співають “Ще не вмерла”, а ті, котрі їдуть туди, де вмерла, і прагнуть відшукати хоча б якусь згадку.
“Ви запитаєте, — як можна любити Зону?” А як можна її не любити? Хіба матір любиш менше від того, що вона вже померла? Навпаки, більше, глибше, покаянно, бо це любов, помножена на біль непоправної втрати”, — писала Ліна Костенко.
У 2000 році з нагоди сімдесятиліття Ліни Костенко тодішній президент Леонід Кучма нагородив її орденом Ярослава Мудрого V ступеня, вона відмовилася іти на церемонію нагородження.
А згодом, за президенства Віктора Ющенка, відмовилася від звання “Герой України”. “Політичної біжутерії не ношу”, — став крилатим вислів Ліни Костенко у відповідь на намір нагородити її відзнакою.
Зараз Ліна Василівна продовжує творити, але майже не з’являється в публічному просторі. Раніше вона часто виступала на публіці і її промови збереглися як яскраві приклади ораторського таланту серед українських митців.
Фото взяті з інтернету.
