Напевно, кожен чекає цієї події, адже, як не крути, це початок нового життя. Хтось змінив роботу, інший одружився, пара дочекалася народження такого очікуваного сина чи дочки. У кожного з нас були злети й падіння, за що ми, звичайно, дякуємо пройдешньому року, але Нового очікуємо, затамувавши подих, адже він обов’язково повинен принести щастя в наш дім. Відомо, що Новий рік пройде під заступництвом жовтого земляного Собаки. Це буде спокійний час дипломатії і терпіння, сімейних цінностей і любові. В цілому, нас чекає сприятливий в усіх сферах період. Всім знакам зодіаку гороскопи пророкують гарний рік, який, хоча й принесе зміни, але лише добрі. Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у багатьох стародавніх народів святкування, зазвичай, співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня – початку землеробських робіт, то й давні слов’яни початок нового року асоціювали з приходом весни. Точно сказати, як святкували Новий рік в язичницькі часи на теренах Русі, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення. Саме з тих далеких часів дійшли до нас щедрівки: “Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка …”. Весняним Новий рік в Україні був аж до XІІ століття. З приходом християнства місцева церква прийняла греко-візантійський церковний обряд і запровадила юліанський календар. Згідно з рішенням Нікейського собору, церковний новий рік відзначали 1 вересня. За церковними переказами саме ця дата відповідає даті створення світу. Тому 1 вересня наші предки почали святкувати день преподобного Симеона Стовпника або Семена, який символізував прихід нового року. Загально відомо, що 4 жовтня 1582 року римський папа Григорій XIII замість старого юліанського ввів новий календар. Після четверга 4 жовтня відразу настала п’ятниця 15 жовтня (тоді різниця складала 11 днів). Першими новий календар прийняли Іспанія, Італія, Португалія та Річ Посполита. Із впровадженням папою Григорієм XIII нового календаря, що отримав назву григоріанського або “нового стилю”, літочислення почало вестись не від створення світу, а від народження Ісуса Христа, і всі європейські народи перейшли на святкування Нового року 1-го січня. Натомість Російська православна церква, хоча й визнала неточність юліанського календаря, однак відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем збивалася дата святкування Великодня. Але українські землі на той час згідно з Люблінською унією 1569 року вже входили до складу Речі Посполитої, а 1596 року відбулася Берестейська унія, що мала на меті об’єднання з Римським престолом. Тому тут початком нового року також вважалося 1 січня, а літочислення велося відповідно “від Різдва Христового”. Після приєднання українських земель до Московської держави у 1654 році та підпорядкування Київської митрополії Російській православній церкві 1686 року не тільки в Правобережній Україні, що продовжувала знаходитися під юрисдикцією Польщі, а й у Гетьманщині (підросійській Лівобережній Україні) продовжувало зберігатися григоріанське літочислення, а новий рік починався 1-го січня. Про це свідчать козацькі літописи, наприклад, Літопис Самовидця, та інші документи тих часів. Цікаво, що деякі автори, які жили на Лівобережжі у другій половині XVII століття, інколи наводять у дужках дату “від створення світу” – очевидно, щоби було зрозуміло росіянам. Отже українці з самого початку святкували Новий рік разом з усією Європою, а саме 1 січня. Але оскільки в Російській православній церкві використовувався, й досі використовується, юліанський календар, то з’явилося ще одне свято, так званий старий Новий рік, яке припадало на день святого Василя, тобто 14 січня (сьогодні різниця між старим і новим стилями складає 13 днів). Традицій до Нового року теж безліч! Ми, українці, традиційно готуємо для новорічного столу “Олів’є”, а нідерландці прикрашають його пончиками з родзинками. А у німців невід’ємною стравою до свята є короп. Тутешні вважають, якщо в новорічну ніч покласти до гаманця луску цієї риби, то вас чекатимуть достаток і щастя (беріть на замітку 🙂 ). Португальці з кожним ударом годинника з’їдають по виноградині: 12 ударів – 12 виноградин – 12 бажань. Італійці обов’язково прикрашають святковий стіл горіхами, сочевицею і виноградом, які символізують здоров’я, довголіття і благополуччя. Неодмінним атрибутом свята в Болгарії є кизилові палички або сурвачки, які символізують усе найкраще в році прийдешньому, а в дитячих руках перетворюються на символ щастя. Першого січня відбувається щось дуже схоже на наші великодні звичаї: дітлахи злегка б’ють паличками рідних, вітаючи їх таким чином зі святом. А ось в Новорічну ніч відбувається найромантичніша річ у світі: після останнього удару годинника усі вогні згасають на три хвилини. Як ви думаєте, для чого? Це час новорічних поцілунків. Цікаво, що в цей момент роблять ті, у кого немає пари… 🙂 А ще, болгари дуже радіють, коли хтось чхає за столом – це на щастя (гість із застудою в цій країні, мабуть, почесний). Ірландці в Новорічну ніч вони навстіж відкривають двері своїх домівок, а кожен, хто завітає до них, стане бажаним гостем, отримає почесне місце і келих вина! Опівночі місцеві виходять на головну площу, аби співати, танцювати та веселитись. А шотландці теж відкривають навстіж двері, але для того, аби щось випустити. А саме, Старий рік. В подарунок вони часто приносять вуглинки. Їх прийнято кидати до сімейного вогнища, аби те палало якнайдовше. У М’янмі, де період Нового року дуже спекотний, місцеві жителі влаштовують фестиваль води: перехожі щедро обливають один одного з різних посудин, вітаючи і бажають щастя в Новому році. В’єтнамці з настанням сутінків виходять на вулиці і запалюють багаття, на якому готують спеціальні солодощі з рису. Це день, коли припиняються всі суперечки, а будь-які образи пробачаються. А жителі Балі розтягують святкування аж на 10 днів. Тибетців можна по праву назвати щедрою нацією. Спеціально до свята вони печуть пиріжки з найрізноманітнішими начинками і роздають їх усім: родичам, друзям, сусідам, знайомим і простим пересічним. Адже, чим більше роздаси, тим багатшим будеш. Дуже непогана традиція, наприклад, існує в Аргентині. В останній день року службовці та працівники викидають з вікон непотрібні календарі, документи, бланки й іншу макулатуру. А от колумбійці напередодні Нового року викидають та спалюють старий мотлох. А що ж турки? Чи святкують вони Новий рік? Звичайно, так! Але не так розлого, як ми привикли. В тісному сімейному колі з приємною розмовою, звичайно, із чаєм, турки вітають одне одного із Новим роком й бажають, аби він приніс ще більше добра та щастя, ніж попередній. Детальніше із традиціями святкування Ви можете ознайомитись тут, або ж, як знаєте більше, додати в коментах.
Ось так, любі читачі.
Й ми щиро вітаємо кожного із Новим 2018 роком. Зичимо Вам родинного щастя, достатку і благополуччя, затишку і тепла, здійснення надій та бажань! Щасливого Нового року!!!
