Сьогодні все частіше можна почути українську мову в громадських місцях різних куточків Туреччини: від Стамбулу до Анталії та від Ізміру до Ерзінджану.
Значний внесок в таку “українізацію” Туреччини було зроблено українськими громадянами, які традиційно вибирають для відпочинку лагідний клімат, вишуканий сервіс та помірні ціни турецьких курортів. Відповідно до заяви Міністра закордонних справ Туреччини, тільки за минулий 2016 рік країна прийняла 1 млн 250 тис. українських туристів. До речі, це на 50% більше ніж у попередньому році.
Однак Туреччина — це не тільки пляжі та курорти. Для багатьох українців вона стала другою домівкою. Це помітно навіть з огляду на різноманітні групи у соціальних мережах, що нараховують по декілька тисяч користувачів. На території Туреччини наразі діють чотири громадських товариства заснованих українцями. У травні 2008 року було створено Українське культурне товариство в Стамбулі, в червні 2009 року — організацію «Українська родина» в Анталії, на початку 2017 року — Українську Спілку в Анкарі та Українське товариство взаємодопомоги в Стамбулі.
Тож скільки нас українців на турецьких просторах?
За експертними оцінками, що базуються на даних мобільних операторів, в Туреччині нараховується приблизно 35 тис. українців, які мешкають або тимчасово перебувають на її території. За підрахунками Посольства України, ця цифра становить 25-30 тисяч.
Цікаво, що за даними Міграційної служби Туреччини, 1 023 807 громадян України в’їхало на турецьку землю в 2016 році, однак, при цьому виїхало — 1.019.716. Тобто тільки за 2016 рік українська діаспора в Туреччині збільшилася на 4.091 людину.
За іншими даними Міграційної служби Туреччини у минулому 2016 році, українським громадянам було видано 14 031 посвідок на проживання на території Туреччини. У лютому 2017 ця цифра складала вже 14 424 особи. Таким чином, українці належать до ТОП-10 іноземців, що мають посвідку на проживання в Туреччині. До першої десятки також входять громадяни Іраку, Сирії, Азербайджану, Туркменістану, Російської Федерації, Афганістану, Грузії, Узбекистану та Ірану. Всього ж у 2016 році Республіка Туреччина видала 461 217 посвідок на проживання. Із них короткострокових – 244 034, сімейних – 63 546, навчальних – 61 116, робочих – 56 591, з інших підстав – 35 930.
При цьому у рейтингу країн, чиї громадяни отримали посвідку на проживання за сімейними підставами, Україна належить до п’ятірки лідерів. Число таких дозволів на проживання для українців склало 4 502. Випереджають Україну лише Азербайджан, Росія та Сирія. Можна сказати, що традиції Роксолани не згасли навіть з віками.
Крім того, наші громадяни також і працьовиті. Українці знову ж таки увійшли до ТОП-5 за кількістю отриманих у 2016 році дозволів на роботу у Туреччині, число яких становить 2 476.
Щодо географічного розподілу, то у цьому лідирує Стамбул, де мешкає 4 841 українець з посвідкою на проживання (станом на лютий 2017). Друге улюблене місце українців – це Анталія. Там мешкає 2 633 громадянина України. На третьому місці, як це не дивно, – Бурса, з 1 027 українцями. Далі Анкара – 707, Ізмір – 588, Мугла – 486, Коджаелі – 193, Айдин – 138, Мерсін – 114, Адана –110. В інших містах Туреччини кількість українських громадян не перевищує сотні.
Окремим пунктом треба зазначити про більш ніж тисячу громадян України, що зараз мешкають у провінції Ерзінджан на сході Туреччини. Це етнічні турки-месхитинці, або ахиски, як їх тут називають. Вони були переселені турецькою владою з зони бойових дій на сході України. Хоча їхня рідна мова — турецька, яку вони зберегли, не зважаючи на депортацію, погроми та численні переселення, вони добре володіють українською, залишаються українськими громадянами та мають тісні зв’язки з Україною, де в них залишилися домівки та земельні ділянки.
Складність підрахунку українців в Туреччині полягає в тому, що крім тих, хто має офіційну посвідку на проживання, є багато наших громадян, що також отримали громадянство Туреччини. За оцінками Посольства України кількість таких громадян може сягати 25 тисяч. Ще один фактор, який не дозволяє говорити про точні дані, — громадяни, що в’їхали на територію Туреччини легальним шляхом, але залишилися вже на нелегальних підставах.
Тішить одне — навіть живучи в Туреччині, українці не тільки не забувають рідну мову та культуру, але й знайомлять місцевих мешканців з українськими традиціями. Так нагадаємо, що березні в Національній бібліотеці Туреччини в Анкарі відбувся день пам’яті Т.Г. Шевченка, в травні свято Вишиванки, а в червні – вечір української культури на фестивалі в Кечіорені. Крім того, в Анкарі впродовж навчального року діє суботня школа для дітей з діаспори.
