Суботня школа в Анкарі з’явилася у 2017-му році завдяки плідній співпраці викладачів та просто людей, які люблять своє, рідне.Відкриваючи школу, її засновники ставили за мету не просто навчити мови, а розвивати і збагачувати внутрішній світ дитини духовним і естетичним, у доступний спосіб пояснюючи їй, що таке діалог мов і культур. Існує заклад абсолютно поза політикою. Хочеться, аби дитина з усмішкою і цікавістю відкривала бездонні глибини української мови.
Наразі школа має три невеличкі класи. Серед її учнів – представники різних регіонів України, а також діти, які народились уже на території Туреччини.
В Анкарі серед українців домінантною залишається російська у багатьох випадках. Саме тому інколи доводиться “проламувати лід” у популяризації української мови, хоча Українська Спілка в Анкарі постійно у соцмережах повідомляє про існування Суботньої школи й організовує та популяризує різноманітні заходи, присвячені саме українському насліддю на землі. І батьки, і вчителі, і діти, а часто просто пересічні небайдужі українці, роблять усе можливе, аби у Туреччині формувався новий, істинно європейський, нестереотипний образ сусідньої України, яка має власну колоритну мову і культуру. Саме зараз настав час української мови та культури! Ми повинні навчати дітей своєї рідної, солов’їної, аби наша держава процвітала!
У навчальному процесі викладачі школи користуються доступними у мережі матеріалами, корегуючи їх під свій формат навчання. Нині тема української освіти за кордоном дуже важлива, адже еміграція українців не припиняється. На жаль, поки що відсутні універсальні програми для суботніх чи недільних шкіл. Є багато напрацювань, та вони підходять далеко не всім. Здебільшого викладачі самостійно готують кожне заняття, причому щороку по-іншому, аби новий учень зацікавився й виявив бажання прийти ще, а минулорічному вихованцю не набридло, бо вже чув це.
В Суботній школі м.Анкара діють три класи за віковим критерієм: 2-4 роки, 4-6 та 7-15 років. Часом буває дуже важко підібрати для дитини відповідну групу, адже іноді вони навіть не розмовляють українською й не розуміють її. Дехто вміє щось одне: читати чи говорити, важче із письмом, адже граматика української мови доволі важка. Але позитивним є те, що діти навчаються швидко, особливо в іншомовному середовищі, тому завдання школи – використати цю унікальну здатність і скерувати вихованців у потрібне русло.
Для батьків теж проводяться курси турецької мови та української як іноземної, адже це закономірно, аби дитина могла розуміти та спілкуватися із мамою й татом.
У школі намагаються “розбавити” процес навчання та зацікавити дітей освітніми іграми та піснями. Тому й діють гуртки малювання, співу й танців. Також відбуваються різноманітні свята та організовують табори з ПЛАСТу. Для старшої групи реалізовують концепцію контрастивного (зіставного) вивчення мови й заохочують діток спробувати свої сили у турецько-українському перекладі. Не позбавляймо своїх діток можливості вивчати рідну словесність поза межами України, адже саме рідна мова – це не тільки база для вивчення іноземних мов, це інвестиція у майбутню гармонію внутрішнього світу, за що дитина обов’язково скаже “дякую”!
