Про це йдеться у статті на Економічній правді.
До 2011 року на першому місці для України за прибутковістю був продаж авіаційної техніки і надання послуг з її модернізації та ремонту. На другому місці була бронетехніка.
Однак після 2011 року завдяки “танковому прориву” (укладення низки контрактів, у тому числі на поставку танків “Оплот” до Таїланду. – ЕП) торгівля бронетехнікою вийшла на перше місце. Третє місце традиційно посідала торгівля засобами протиповітряної оборони.
Ситуація з експортом зброї кардинально змінилася після анексії Росією Криму та початку військових дій на Донбасі навесні 2014 року. Україна сама потребувала зброї, тому всі ресурси військової промисловості були задіяні для вирішення внутрішніх проблем.
У результаті виконання частини експортних контрактів було тимчасово припинено. Саме з цієї причини Національну гвардію доукомплектовували танками Т-64 і БТР-3, які призначалися для Анголи і Таїланду.
Після 2015 року становище дещо стабілізувався, проте на колишні обсяги експорту Україні вийти не вдалося. Змінилася і структура поставок: основну частину становили високотехнологічні продукти на кшталт керованих протитанкових ракет. Зійшов нанівець бізнес торгівлі радянськими запасами – склади ґрунтовно спустошила війна.
У 2016 році ексгенпрокурор Юрій Луценко озвучив суми продажів військового майна за 2005-2014 роки. За дев’ять років було розпродано військового майна, техніки та зброї майже на 2 млрд дол.
Зараз основним джерелом доходу для української оборонної промисловості є продаж протитанкових комплексів “Корсар” і “Стугна-П” (експортна назва “Скіф”), а також інших високоточних боєприпасів від Державного київського конструкторського бюро “Луч”.
