Пані Ларисо, розкажіть, з чого розпочалась Ваша заморська кар’єра?
Коли я пішла з харківського театру з’явилось бажання долучитись до чогось нового. Під час пошуку відповідної вакансії на очі потрапило оголошення, де шукали викладача музики в консерваторії в турецькому місті Самсун. Довго не вагаючись я подала свою заявку. Мною зацікавились і я надіслала копії своїх документів, дипломів та відеозаписи з концертів.
Приблизно шість місяців я очікувала затвердження моїх документів. Нарешті контракт затвердили і мені вислали квиток на літак. Так я прибула до казкової країни – Туреччини.
Чим суттєво відрізнялось аше нове робоче місце від попереднього?
В Самсунi я працювала в галузі професійного мистецтва, а потім мені запропонували посаду викладача та концертмейстера в консерваторії міста Афьонкарахісар (яка, до речi, входить до складу величезного унiверситету). Це вже робота в галузi освiти. Тут студенти вивчають арiї, сцени з опер. А я залюбки граю та розкриваю їм секрети оперної музики. Я також є концертмейстером хору консерваторії. Багато граю турецької музики. Вона надзвичайна. В Оперi я працювала з професійними музикантами. Ми разом створювали вистави, розумiючи один одного навiть без слiв. В університеті я вiддаю свій багаторічний досвід студентам, щоб вони навчились основ музичного ремесла, навчились працювати, розумiти музичне мистецтво та в майбутньому стали професійними музикантами.
Як надалі розвивалась Ваша кар’єра в Туреччині?
Зараз я продовжую викладати в консерваторії Афьонкарахісару. В мене багато студентів. Я беру участь в концертах консерваторії разом з ними, викладачами та хором. Чесно кажучи, я отримую задоволення вiд своєї ролi у цьому навчальному закладі.
Як Ви вважаєте, чому турецькі університети запрошують українських спеціалістів на такі посади в університети? Хіба в них немає власних музикантів?
Безперечно, в Туреччині є багато хороших музикантів, віртуозів своєї справи. В Туреччині дуже гарно розвинена фольклорна музика. Практично кожен турок співає та грає на музичному інструменті. Українська музична школа має багатий досвід саме в галузi академічної музики, має апробовану систему викладання академічної музики. До речi, в консерваторії також працюють викладачі з Польщі, Румунії та Азербайджану. Ми є дружньою багатонаціональною сім’єю.
Чи не ставав Вам на заваді вашої роботи мовний бар’єр? Як вам вдалось спілкуватись зі студентами та колегами не знаючи турецької мови?
Спочатку я спілкувалась на роботі виключно англійською мовою. Коли я почула турецьку, я чесно кажучи, трохи злякалась і одразу подумала, що цю мову я точно ніколи не опаную. Проте, згодом я за неї таки взялась серйозно: завела собі спеціальний словник, знайшла навчальні ресурси в Інтернеті та почала займатись самоосвітою. Щоденні спілкування з турками дали результат – невдовзі я почала розуміти та використовувати турецьку мову. Музика – це сама по собі міжнародна мова.
Як будувались Ваші відносини з місцевим населенням? Адже, ви приїхали до Туреччини абсолютно сама, не маючи друзів та знайомих.
Турки дуже привітні люди, завдяки цьому в мене ніколи не було проблем зі спілкуванням з навколишнім оточенням. Спочатку я спілкувалась з колегами на роботі й поступово в мене з’явилось коло друзів та знайомих. Слід зауважити, що навіть серед студентів я знайшла декілька цікавих особистостей. В Туреччині відносини вчителя на учнів часто дуже дружні й нагадують спілкування двох приятелів різного віку. Але, i в Українi, i в Туреччинi до своїх вчителiв учнi ставляться з глибокою повагою.
Чим, на Ваш погляд, відрізняється система музичної освіти в Україні та Туреччині?
В Україні першi уроки системної працi учня починаються з музичної школи. Потiм – музичне училище, яке виховує професійних музикантів. I вже потім найталановитіші молоді люди починають навчатися в консерваторії. В Українi також є 3 музичнi школи десятирічки, де вже з першого класу дуже серйозно навчають музиці та готують до сценічних виступiв та конкурсiв. В Туреччинi немає такої залiзної системи. Дiтлахiв призвичаюють до виступiв у хорових та інструментальних колективах. Дуже багато проводять фестивалiв, де беруть участь сотнi музичних ансамблів. Таким чином діти починають займатись музикою. Менi доводилось бути у складі журі таких фестивалів. Я бачила з якою радiстю дiти йдуть на сцену. А подальший шлях в музиці залежить вiд бажання самого учня.
Чи пов’язуєте Ви свої творчі плани на майбутнє з Туреччиною?
Так. Я дуже люблю Туреччину. Я відчуваю, що мої знання та досвід можуть стати в пригоді молодим музикантам. I якщо доля привела мене в цю країну, я хочу зробити свій внесок в її музичний розвиток.
