Загалом увага міжнародних ЗМІ зосереджується на великих містах країни, таких як Анталія, Ізмір, Стамбул та Анкара. А як живуть люди в маленьких містечках? Як розважаються? Про це ми попросили розповісти нашу співвітчизницю, українку Ірину, яка проживає у невеличкому містечку Фініке на березі Середземного моря.
Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, як ви потрапили до Фініке і якими були ваші перші враження від цього міста?
В Туреччині я проживаю близько півтора року. Чесно кажучи, мені здається, що це містечко було створене для мене, і все життя доля мене вела саме до нього. Ще проживаючи в Україні, працюючи в університеті на своєму робочому комп’ютері, де писала наукові статті, я розмістила фото дороги, обабіч якої ростуть апельсини. Я не знала, де і ким та світлина була зроблена, мені вона просто припала до душі. Невдовзі я познайомилась з прекрасним чоловіком, з яким і одружилась. Саме він привіз мене до Фініке, де ми проживаємо вже майже два роки і де народили дитину. Мої турецькі родичі, коли побачили фото на моєму комп’ютері, одразу впізнали Фініке, тому я можу з впевненістю сказати, що мрії мають здатність матеріалізуватись.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про ваше містечко.
У Фініке проживає близько 10 тисяч мешканців. Основна сфера зайнятості місцевих жителів це – агропромисловість та садівництво. Напевно ви чули, що наше містечко називають апельсиновою столицею Туреччини. Хоча тут вирощують не тільки апельсини, є і гранати, авокадо, помідори, баклажани, теплиці для зимових овочів тощо.
Фініке досить маленьке місто, а чи не нудно вам там живеться?
Можу зазначити, що культурне життя у нас можливо не таке гучне, як у великих містах, але воно є, і досить насичене. Люди зазвичай проводять час на природі, гуляють по набережній, п’ють чай у місцевих парках, граються з дітьми. Муніципалітет часто привозить до нас театри з великих міст, організовує фестивалі та виступи музичних колективів. Серед містян дуже популярними є народні танці, багато людей різного віку відвідують державний гурток танцю в рамках програми halk eğitim. На концертах мерія міста час від часу пригощає всіх бажаючих апельсинами, чаєм та сімітами.
Жителі великих міст часто жаліються на затори, а як у вас справи з трафіком?
Наше містечко маленьке, тому великих заторів немає. Все тихо і спокійно. Хоча спостерігаючи за тутешніми водіями, я дійшла висновку, що вони не дотримуються правил дорожнього руху. Часто можуть не пропустити пішоходів та їздити на червоне світло. До речі, найпопулярнішим видом транспорту у нас є мопеди та мотоцикли.
Для якого способу життя ідеально підходить ваше місто?
Це містечко для тих, хто шукає мир та спокій. До прикладу, від мого дому до пляжу я можу дійти пішки. А по дорозі можу зірвати з дерева апельсин, витерти його об спідницю і одразу ж з’їсти. Під моїм під’їздом тече гірська річка і часто бачу, як величезні черепахи прямують з моря до річки.
В Фініке проживає населення різних вікових груп: є і молоді люди, є і старші. Проте, для тих, хто хоче гучних розваг, варто зазначити, що містечко оточене знаменитими курортами та історичними місцями: за 18 кілометрів – Демре (батьківщина Миколи Чудотворця), за 100 кілометрів Анталія, за 60 кілометрів Кемер.
Чи приїздять до вас влітку туристи?
У нас є готелі, але вони, здебільшого, розраховані на місцевих туристів. У мене таке враження, що муніципалітет міста спеціально вберігає нас від галасу туристичних потоків та навмисно не порушує наш затишок.
Чого вам особисто не вистачає у Фініке?
Мені бракує різноманіття спортивних секцій для жінок. Для чоловіків вибір досить великий, а от жінки змушені задовольнятись лише пілатесом. Мене це одразу трохи засмутило, адже в Україні я звикла відвідувати різні секції. Проте, я сама взялась вирішувати цю проблему і відкрила власний спортивний курс для жінок.
Також мені не вистачає спілкування з земляками. На жаль, українців у моєму містечку немає. Мені вдалось зустріти лише одну жінку, яка проживає тут понад 20 років з нею ми і товаришуємо: разом святкуємо День вишиванки, печемо паски та робимо крашанки на Великдень.
Сподіваюсь цей матеріал прочитає багато українців, які проживають в Туреччині і знайдуться ті, хто живе і в вашому містечку. А чи популярне ваше місто серед інших іноземців?
У нас є порт, де зимують яхти, саме завдяки цій локації до нас з’їжджаються іноземці: англійці, шведи, німці. Також, я знаю декілька літніх німкень та англійок, які на пенсію переїхали в Фініке. Повертатись до своїх країн вони не бажають, навіть попри те, що в Туреччині живуть самі. Вони стверджують, що турецький клімат не проміняють ні на які тумани Альбіонів. Я їх розумію, адже жити на європейську пенсію в Фініке – саме задоволення, тому що ціни тут помірні, не такі високі, як в Анталії чи Кемері.
З ваших слів, Фініке виглядає досить гарним та затишним містом, а чи існують у вашому містечку недоліки?
Єдиним недоліком я можу назвати перебої з електропостачанням в негоду. В нашому регіоні влітку часто бувають урагани та сильні вітри, які зривають мережу електропостачання. В такі дні зникає підключення до Інтернету та електроенергія. Проте, турецькі майстри дуже оперативно реагують на такі ситуації та місто дуже швидко повертається до звичного ритму.
А як би ви прокоментували б ситуацію з освітою та медициною у вашому місті?
У нас є достатньо шкіл та садочків, як я вже згадувала, люди часто проводять час з дітьми у парках та на узбережжі. Для дитячого дозвілля інфраструктура дуже розвинута та безпечна. Перед пологами я довго думала, де мені народжувати: в Україні чи Туреччині. Врешті-решт, я обрала Туреччину і ні разу про це не пошкодувала, адже медичне обслуговування в державній лікарні було на високому рівні. До мене гарно ставились та піклувались турецькі лікарі та медсестри. Те саме я можу сказати і про сферу послуг в Фініке: продавці на ринках дуже привітні, завжди дадуть відповіді на всі запитання та розкажуть про товар. Я жодного разу не стикалася з грубістю чи хамством в Туреччині. У мене склалось таке враження, що в цій країні люди роблять все з повагою та любов’ю. Саме таку модель відносин ми плекаємо і нашій турецько-українській родині. Ми завжди святкуємо і українські свята, і турецькі. З шаною ставимось до традицій обох країни. Я вважаю, що саме в цьому запорука щасливого та мирного життя.
Фото : Юлії Дерід
