Одного разу серед публікацій молодого українського дизайнера Айлін Грушовенко я натрапила на фото надзвичайно вишуканих солодощів. Виявилося, що знімок зроблено не десь у Бельгії чи Франції, а в Стамбулі. Мене одразу ж зацікавило, хто автор цих шедеврів. Так я і познайомилася з роботами пані Юлії. А поспілкувавшись з нею безпосередньо, переконалася, що вислів «талановита людина — талановита у всьому» саме про неї.
ЮА: Я родом із Чернівців. У 14 років переїхала до столиці, тому можна сказати, що я наполовину чернівчанка, наполовину киянка. Закінчила інститут міжнародних відносин, але справжнім покликанням у житті для мене стало мистецтво приготування солодощів. В Києві в мене був свій невеликий бізнес — проект Makecupcake, з якого і почалися мої перші кроки в цій сфері.
ЮА: З моїм чоловіком ми познайомилися дев’ять років назад і деякий час проживали в Україні. До речі, він і досі планує туди повернутися. Життя склалося так, що два роки тому ми прийняли рішення про переїзд на Батьківщину чоловіка. Спершу жили в місті Баликесір, а згодом перебралися до Стамбула.
ЮА: Так, подобається. Були труднощі, як і у всіх, напевно, але вдалося швидко адаптуватися і полюбити цю країну. Вважаю, що люди, які не можуть цього зробити, просто сконцентровані на негативних моментах іміграції. Мені ж пощастило від початку мати правильний настрій і потрапити в сприятливе середовище. Баликесір в цьому плані дуже гарне місто, зі спокійним, розміреним темпом життя. Я рада, що саме там мені довелося ближче познайомитися з турецькою культурою. Стамбул, звісно, зовсім інший. Спокійним його аж ніяк не назвеш, однак і можливостей в цьому місті теж відкривається чимало.
Також в непростий період адаптації мені дуже допомогло захоплення спортом. Це було і випробування на міцність, і своєрідний виклик. Тріатлон навчив мене не здаватися, будь-що йти до своєї мети, не зважаючи на труднощі.
ЮА: Я пробігла дистанцію Ironman 70.3 ( прим. «Ironman» – це серія змагань з тріатлону на довгу дистанцію, яку проводить Всесвітня корпорація тріатлону; включає в себе плавання, їзду на велосипеді та біг).
ЮА: Я закінчила курси у відомій міжнародній школі Le Cordon Bleu у Франції. На той час в Україні ще не було нічого подібного, а мені хотілося навчатися у кращих професіоналів своєї справи.
ЮА: Приїхавши до Туреччини, я зрозуміла, що не зможу бути просто домогосподаркою. В мене були не лише плани на майбутнє, а й необхідний досвід та енергія для їх реалізації. Я дуже хотіла продовжити займатися улюбленою справою, тим більше, що в Україні мені це не погано вдавалося.
Була можливість працювати за освітою в дипломатичній установі. Але тоді б довелося проводити менше часу з родиною, що для мене було неприйнятним. Так і народилася ідея відкрити власну кондитерську.
Чоловік спершу відносився до усіх моїх починань не надто серйозно, намагався переконати мене, що місце жінки — вдома, з дітьми. З традиційним турецьким менталітетом боротися складно. Однак, зрештою, мені вдалося довести, що моє захоплення — це не просто тимчасове хобі, а справа, якою я бажаю займатися все життя. Мої перші успіхи і визнання мого таланту турецькими та закордонними колегами остаточно це підтвердили. І зараз моя родина цілковито підтримує мене у всьому.
ЮА: Мені пощастило в тому плані, що в Стамбулі ми оселилися в сучасному і престижному районі Гьоктюрк, де проживають люди, які багато подорожують і знайомі з кулінарними традиціями інших країн. Також тут є чимала російськомовна громада, де я одразу знайшла подруг, які дуже мене підтримали. Сьогодні маю клієнтів по всьому місту, деякі приїздять навіть з азіатської частини.
ЮА: Так, взагалі люблю солодке, хоча смаки із часом змінюються. Баклава, наприклад, зовсім не моє, а деякі види локума і катмер, навпаки, дуже подобаються.
ЮА: В мене два сина — 4 і 6 років. Можна сказати, що вони вже мультилінгви. Старший син ходив у садочок в Україні, тому розуміє українську мову. Вдома ми з дітьми спілкуємося російською і турецькою, а в школі вже й англійська розпочалася. До того ж, по роботі мені доводиться часто їздити до Франції, та й професійна термінологія також більшою частиною взята з французької. Тож от така в нас багатомовна родина.
ЮА: Чесно скажу, інколи не встигаю нічого (сміється). Але завжди намагаюся знаходити час для своєї сім’ї. Я впевнена, що важливо не те, скільки часу проводити з дітьми, а як саме. Тому намагаюсь, щоб наше дозвілля завжди було насиченим та цікавим. Інколи вони приходять до мене на роботу. Старший син змалку проявляє неабиякий інтерес до „сімейної справи“ та вже має досвід в кулінарії.
ЮА: Кондитерське мистецтво, як і будь-яке інше, не стоїть на місці. Треба завжди бути в курсі нових технологій та сучасних тенденцій. Тому перш за все я планую продовжувати навчання та вдосконалювати свою майстерність. До того ж, маю велике бажання поділитися досвідом з іншими. Обов’язково організую курси для всіх бажаючих навчитися готувати класичні французькі десерти та солодощі.
Кондитерська «Julia’s pattiserie» знаходиться в районі Гьоктюрк за адресою: Göktürk Merkez Mahallesi, No:, Cami Sk. No:12.
Від себе побажаю пані Юлії успіхів, натхнення та нових досягнень! Надзвичайно приємно було познайомитися з такою талановитою людиною.
Фото зі сторінки Юлії Акинджи в соціальних мережах.
Інтерв’ю взяла Ольга Еге
