Україна й Туреччина – сусідні держави, які межують через Чорне море. Ще з давніх часів між ними існували взаємозв’язки, які мали різний характер: як дружні та взаємовигідні стосунки, так і певні протиріччя і боротьба. Історичний шлях України й Туреччини відмічений тісними зв’язками та взаємовпливами, що почалися з доісторичного періоду, продовжені в тюрксько-слов`янських контактах раннього Середньовіччя, спільним історичним минулим часів Османської імперії. Їх історія, культура, економіка та політик повсякчас перетиналися та впливали одна на одну. Між Україною й Туреччиною і в минулому існували різні контакти, відтак наші народи мали можливість пізнавати один одного та підтримувати взаємини. Ці міждержавні стосунки мали велике значення в минулому, а тепер тим більше, адже Україна – молода держава, і їй необхідно встановлювати та підтримувати стосунки з різними країнами світу, а особливо з сусідніми державами. Вивчаючи та досліджуючи історію відносин наших двох країн, можна дізнатися багато чого нового й цікавого та зробити для себе певні висновки. Широковідомий Лист Б. Хмельницького Мегмеду IV, битва під Берестечком, Роксолана – є багато чого згадати та й розказати про стосунки України й Туреччини, як в історичному плані, так й суто політичному. Сьогодні обидві держави тісно спвпрацюють й підтримують дружній зв’язок, адже в Туреччині є багато українців, так само й на нашій Батьківщині проживає чимало турків. 23 листопада в Стамбулі відбулася лекція на тему “Історичні стосунки України і Туреччини”. Організатором даного заходу стало Українське культурне товариство (м. Стамбул). Їм вперше довелося проводити такку лекцію, адже досвіду роботи ні з даним університетом чи лектором, ні з іншими уставновами такого плану не було.
Момрик Анатолій Петрович у своїй лекції розказав про історію України, в цілому, й про відносин України і Туреччини, зокрема. Лектор акцентував увагу на схожих рисах: культурі, мові, історії. Всі присутні: члени Українського культурного товариства і учні старших класів Міжнародного ліцею ім. Т. Шевченка – були вражені й щиро зацікавлені поданою інформацією. Адже знати “щось з історії” й розуміти цілісність картини – це дві різні речі. Доречно буде зазначити, що й у дискусії не було необхідності, тому що завдяки високому професіоналізму й досконалому знанню свого діла, лектор настільки вдало повів розповідь, що кожна його репліка випереджала назріваюче питання.
