Адже в раціоні іноземців популярний інший продукт – бекон, пише Gazeta.ua. Журналісти якої розпитали емігрантів, якими продуктами вони найчастіше запасаються під час поїздок до України.
Італія
Українці, які мешкають в Італії, найчастіше везуть з України халву, шоколад, сало, мед, квашені огірки та капусту. Якщо немає можливості поїхати додому, просять рідних передавати продукти перевізниками.
“Зараз на місяць приїхала до України. Взяла відпустку. Чоловік просив, щоб обов’язково привезла вінницької халви з горішками і без. В Італії такого продукту взагалі немає, – розповідає Аліна Ярошевська. 15 років мешкає у Венеції. Ще візьму грецьких горіхів. Вони цьогоріч в Україні дешеві, по 120 гривень. Куплю кілька кілограм смаженої гречки. В Італії такого продукту не знають. Там вони з неї роблять лише борошно, яке додають у випічку. Ще повезу соняшникове та гарбузове насіння”.
На ринку на осторові Тімор продукти часто продають не в кілограмах, а баночками чи поштучно. До прикладу, 3 – 4 морквини середнього розміру коштують 5 тис. рупій (10 грн). Стільки ж обійдуться 5-6 середніх помідорів.
Індонезія
Ті, хто переїхали до Індонезії, найчастіше на батьківщині запасаються чаєм.
“Зажди беру багато чаю. Не вистачає наших трав’яних – з ромашкою, мелісою, м’ятою. Також не вистачає гречки. Коли їду з України, беру із собою 3 кілограми. Розтягую їх на рік, аж до наступної поїздки додому. Також везу ковбаси та сосиски. В Індонезії одна із найпоширеніших релігій – мусульманство, тому знайти свинину складно, – каже Тетяна Іщенко із Житомира.
Дівчина 4 роки тому переїхала до Індонезії. Живе у місті Атамбуа на острові Тімор.
“Друзі заздрять, що маю можливість їсти екзотичні фрукти, які тут дуже дешеві. У мене біля будинку росте мангове дерево. Уже не знаю, куди дівати плоди. Щодня роблю свіжі соки, роздаю плоди сусідам. Але хочеться скуштувати українських яблук. В Індонезії їх вирощують хіба що десь під горами, де немає сильної спеки. Тому коштують дуже дорого. У середньому 130 гривень за кілограм”, – каже Тетяна.
Марина Кирильчук мешкає на острові Ява. Під час поїздок до України закуповує насіння соняшника, чорний хліб, мед і цукерки.
“В Індонезії шоколад несмачний, натурального меду немає, – каже Марина. – Також, незважаючи на те, що це одна з провідних країн з виробництва чаю, у нас він набагато смачніший. Тут напій, можливо, і натуральний, але немає таких багатих смаків і ароматів. На Яві також не вистачає української їжі – оселедця, огірків. Немає нашого сиру. Але на жаль, ці продукти довго не зберігаються, тому привезти їх з України не вийде”.
Об’єднані Арабські Емірати
Українки, що проживають в Об’єднаних Арабських Еміратах, купують в Україні ліки, фарби для волосся, шампуні та інші засоби по догляду за собою. Кажуть, на цьому виходить непогано зекономити.
“Щодо продуктів харчування – везу сало, якого тут немає, чорний хліб і цукерки. Запасаюся гречкою. В Еміратах вона дуже дорога – 150 гривень за кілограм”, – каже Юлія Мемедова, яка мешкає у Дубаї.
Іспанія
До Іспанії емігранти найчастіше везуть гречку. А на Різдвяні свята родичі з України передають їм горіхи та мак. Всі інші продукти наші співвітчизники купують у спеціалізованих українських, російських чи польських магазинах.
“На Мальорку везу гречку, якої тут немає. Щось схоже можна знайти лише в спеціалізованих екологічних чи біо-магазинах. Але це не ті крупи, до яких ми звикли. На вигляд зелені, схожі до пророщених. А взагалі дуже не вистачає сметани. Є лише “грецький йогурт” або “вершки” для готування, але вони не мають такого смаку”, – розповіла Ярина Іполіто зі Львова, яка мешкає в Іспанському місті Пальма-де-Мальорка”.
Туреччина
До Туреччини везти гречку не доводиться, адже її можна знайти на полицях деяких супермаркетів. Особливо в тих районах, де мешкають слов’яни. Очевидно, свинина є дефіцитним продуктом, а також не знайти в Туреччині маринованого оселедця. Оселедець є північним продуктом, адже потребує зберігання та споживання при низьких температурах, а при турецькому сонці це важко здійснити, тому може того і не перебралась ця страва в Туреччину, яка омивається аж декількома морями одразу.
“Хотіла приготувати медовик, але в турецькому супермаркеті не знайти двох найважливіших інгредієнтів: згущеного молока та сметани. До речі, останньої взагалі не існує в раціоні місцевих жителів. Не скажу що я везу її з України у бідончиках. Прожити можна і без неї. Зате перебування на Батьківщині завжди “вершкове” та “сметанне” – додала свій коментар українка, яка вже кілька років мешкає в Туреччині.
Фото: Gazeta.ua.
