«Рівень води в озері Бейшехір та озері Егірдір, двох найбільших водосховищ Туреччини, за останні 30 років знизився на 60 відсотків. Минуло вже 10 років, як колись п’яте за величиною в Туреччині озеро Акшехір зникло з карти країни”, – сказав Ерол Кесічі, експерт з лімнології з Турецької асоціації охорони природи (TTKD).
Південний захід Туреччини, область ряду озер, розташованих в межах провінцій Бурдур, Іспарта, Анталія, Афьонкарахісар і Конья, знаходяться у великій небезпеці, оскільки деякі озера в цьому районі вже пересохли, а інші стрімко наближаються до цього стану.
“Процес створення дамб, ставків та басейнів на потоках, що живлять озера, має бути обмеженим”, – стверджують турецькі науковці.
«Забруднення озер сільськогосподарськими стічними водами, що виникають із дренажних районів, включаючи гній та пестициди, густими стічними водами з житлових районів та промисловими відходами, безумовно, слід припинити. Системи очищення та фільтрації у вододільних районах повинні експлуатуватися за допомогою сучасних технологій. Агропромислова діяльність та споживання води повинні бути організовані відповідно до принципів екологічного землеробства», – сказав Кесічі.
За його словами, перелітні птахи, риба та інші організми є невід’ємною частиною водно-болотних угідь, тому науковці не радять знищувати та обрізати очерет на берегах озер, адже це ресурс для життя багатьох організмів.
