Тому цьогоріч українці кількісно стали першими серед іноземних гостей. Відзначають наші співвітчизники й високий рівень сервісу, й гостинність, і можливості для пізнавального відпочинку поза катанням. Через пандемію доступ до спа та традиційних вечірок у готелях обмежено. Але й без цього є на що подивитися й чим зайнятися.
КРАЩІ ВІД ГІР ЛИШ ГОРИ-ВУЛКАНИ
Вулкан Ерджієс востаннє вивергався у 6880 році до н.е. Це стратовулкан, який давно завмер, але від того не став менш привабливим, особливо для любителів неймовірних пейзажів, сходів-заходів сонця, а з 1990-х років – й лижного відпочинку. Найвища точка вулкану Ерджієс – 3917 м – це вже над хмарами. Ця гора – одна з найвищих у центральній Анатолії. Її вік – 30 млн років.
Результат активності вулкану Ерджієс та процесу вивітрювання протягом мільйонів років можемо спостерігати в Каппадокії. Це поруч: відомі долини та печери Гьореме за 70 км від Кайсері. Вулкан Ерджієс називають батьком каппадокійських рельєфів та загадкових «будиночків фей». Отож відпочинок у Кайсері – гарний привід відвідати й Каппадокію, де навіть узимку є змога піднятися на повітряній кулі та помилуватися «творіннями» грізного вулкану з неба. Засніжена Каппадокія залишає яскраві враження.
Якщо ж мета – лише лижний відпочинок, то на Ерджієсі є де розігнатися. Загальна протяжність спусків – 102 км, їх тут 34, різної складності та на будь-який рівень підготовки. На схилах вулкану діє 18 різних підйомників, і з будь-якої точки початку маршруту (їх тут три) ви можете дістатися до найвищих точок. Схема підйому, на перший погляд, складна, але коли розібратися, то дуже зручна й доступна.
Проєктувала курорт відома австрійська компанія, проєкт коштував $1 млн. Аби катання було комфортним за будь-яких погодних умов, на вулкані встановили 154 машини для створення штучного снігу. Під час нашого візиту потреби в них не було, – снігу намело багато, через хуртовину навіть зупинили роботу кількох підйомників. Але є в цих хуртовин і зворотний бік. Вітер може змітати сніг зі схилів, створюючи заледенілі ділянки, на яких проступає каміння. Ці ділянки лижникам відомі, здебільшого вони на самій верхівці. Коли вітер сильний, такі траси закривають. Для комфортного катання лишаються ті, що нижче, деякі з них відкриті для катання й уночі.
Сезон тут триває цього року від початку грудня до кінця березня (у допандемійний час – з листопада по травень). Між іншим, ціни на скіпаси привабливі, діє єдина картка на всі підйомники, вартість визначається за кількістю підйомів за передоплатою. Чим більше підйомів берете, тим дешевша вартість. За один підйом для дорослого – 17 турецьких лір (близько 66 грн) та 14 – для дітей до 12 років (близько 55 грн). Доступні опції – 7, 14, 30, 50, 100 та 200 підйомів. Найдешевший варіант за умови придбання 200 підйомів – в еквіваленті 17,5 та 13,5 грн відповідно для дорослих та дітей.
ТИСЯЧОЛІТНЯ ІСТОРІЯ
Гірськолижний курорт Ерджієс розташовано за 25 км від міста Кайсері, адміністративного центру однойменної провінції. Тоді як на вулкані мело, у Кайсері – ні снігу, ні вітру, температура повітря дозволяла тривалу прогулянку містом і чаювання під відкритим небом. Населення тут 1,5 млн, місто затишне й охайне, люди привітні й гостинні.
Зараз Кайсері лиш набуває статусу популярного туристичного об’єкта. Хоч і засноване місто у ІV тисячолітті до н.е., воно було або столичним, або одним з головних у різні епохи. Подивитися тут є на що, і нерозбещеність туристами дає змогу пізнати справжню Туреччину, далеку від її штучного образу.
У центрі міста знайдете стародавню фортецю, її створення датоване часом правління римського імператора Юстиніана. У різні часи відоме під назвами Мазака, Цезарія, Кесарія. Пізніше турки-сельджуки відвоювали місто в арабів та дали йому сучасну назву, зміцнили фортецю. Товщина її стін досягала трьох метрів. Під час зведення та укріплення цитаделі використовували чорний вулканічний камінь.
Усередині фортеці є сучасний та унікальний за наповненням археологічний музей, який демонструє давню історію цих місць. Науковці нараховують у цьому регіоні 17 історичних шарів, залишених з часів неоліту й до наших днів.
Усі артефакти, зібрані у 18 залах музею, знайдено археологами в цьому регіоні, зокрема у відомій у світі археологічній області Культепе, яка з 2014 року поповнила перелік світової історичної спадщини ЮНЕСКО.
Експозиція музею охоплює найдавніші періоди – від палеоліту, неоліту, халколіту, до часів хетської цивілізації, ассирійських торгових колоній, фригійського, римського, сельджуцького, візантійського, османського панувань.
Експонати тут унікальні: зразки клинописних глиняних табличок – тогочасних листів та інших документів у таких самих глиняних конвертах, ювелірні прикраси, барельєфи з вибитими на них сценами з життя й побуту різних епох та зображення тогочасних правителів, ритуальні предмети і обереги, гробниці, предмети побуту, статуетки богів тощо.
Особливого розквіту місто набуло за часів правління сельджуків (XI-XII ст.). Тоді Кайсері стало одним з найважливіших міст на Великому шовковому шляху. Місто лишається важливим центром торгівлі й донині. Найактивніше торгують тим, що самі виробляють. Кайсері – потужний центр меблевої промисловості, який займає близько 40% внутрішнього ринку. Тут виробляють панелі для сонячних батарей, різноманітні будівельні матеріали, електроніку тощо.
Місцеві мешканці з гордістю підтверджують, що вміння торгувати – в них від пращурів. Перевірити це можна недалеко від фортеці – на місцевому ринку. А любителі сучасного шопінгу більше вподобають торговий центр Forum Kayseri з магазинами відомих світових та турецьких брендів. Він розміщений біля готелю Raddisson Blu, де в ресторані на одному з верхніх поверхів можна пообідати або випити кави, милуючись панорамою міста та гір.
ГОРА ЯК МУЗА ДЛЯ АРХІТЕКТОРА
Споглядання гір розслаблює і надихає. Перше перевірено на власному досвіді, друге – доведено історією.
Головний архітектор Османської імперії Мімар Сінан народився у селі Агірнас неподалік Кайсері. Надихнувшись видами Ерджієсу, його формами, він створив одну з найвідоміших мечетей Стамбула – Сулейманіє. У Кайсері також є мечеть, побудована за його участю. Вона розташована в пішій доступності від цитаделі. Одразу за нею – парк імені Мімара Сінана та пам’ятник йому.
Ще одне must visit – музей медицини. Його історія сягає часів сельджуків, будівлю зведено у 1205-1206 роках. Кілька століть поспіль це був великий медичний комплекс із першим у світі медичним факультетом. Побудовані вони за заповітом доньки тодішнього сельджуцького султана Арслана II – Гевхери Несібе. Вона померла молодою та за останнє бажання мала зведення лікарні, де зцілюватимуть не лише тіло, а й душу.
Заповіт дівчини виконали – у лікарняному комплексі в Кайсері не лише лікували хвороби тілесні, навчали майбутніх лікарів, а й зцілювали душевнохворих, в т.ч. за допомогою музики. Це була перша у світі лікарня для психічнохворих.
Ще один музей, вартий уваги – етнографічний. Він розміщений у будівлі, зведення якої датоване ХV століттям. Побут, традиції та звичаї цього регіону відтворено тут за допомогою воскових фігур.
Про період правління сельджуків більш докладно розповість музей, присвячений цьому періодові. Він також у історичному центрі міста. Тут збереглися унікальні зразки архітектури тих часів.
Матимете більше часу, варто відвідати в Кайсері комплекс «Хунат Хатун». Тут збереглися мечеть та хамам, медресе (середня й вища школи, де викладали ісламське право) та мавзолей. Мечеть і хамам діють і сьогодні.
ГАСТРОНОМІЧНІ ВИТРЕБЕНЬКИ: МАНТИ ЗАВБІЛЬШКИ З КВАСОЛИНУ
Регіон Кайсері славиться і своєю особливою кухнею. Фірмова страва, якою вас почастують насамперед, – манти. Але не такі, як ми звикли їсти в Україні. Якщо у нас це чималі «мішечки» з тіста з фаршем, приготовлені на парі, то в Кайсері вам принесуть щось більше схоже на густий томатний суп, у якому знайдете манти, завбільшки з маленьку квасолину. Їсти їх потрібно, додаючи йогурт, посипаючи перцем та традиційним для Туреччини сумаком. І в жодному разі не перемішуйте – смак та аромат вже будуть не такими насиченими, – попереджають місцеві мешканці.
Особливою вправністю вважається зробити манти такого розміру, щоб на одну ложку можна було за раз покласти сорок. На мою ложку більше десятка так і не помістилося.
Ще один місцевий смаколик – суджук. Це традиційна турецька ковбаса, підсмажена на грилі. Для нас її смак доволі незвичний, але спробувати варто.
Також цей край славиться своєю бастурмою. Справді, дуже смачна. Ще й із секретом. Їдять тут не лише середину – саме м’ясо, а й гостру пасту, у якій бастурма «дозріває». Причому готують її як окрему страву, і кожна господиня обов’язково має свій рецепт «від прабабусі». Називається ця страва «чеменджі». Надумаєте куштувати – будьте обережні, – пече несамовито.
І для повноти гастрономічної насолоди замовте калиновий морс. Кайсері – це єдиний регіон у Туреччині, де клімат дозволяє калині рости й добре плодоносити. Її додають у соуси та різні страви, заварюють та знають про її цілющі здібності.
ЦІКАВО У БУДЬ-ЯКИЙ СЕЗОН
Є чим зайнятися в Кайсері не лише взимку. Восени тут можна спостерігати за міграцією птахів та їхню зупинку на озерах в Національному парку Султансазлігі, що з протилежного від гірськолижного курорту боку вулкану. Тоді до Кайсері з’їжджаються фотографи зі всього світу. Альпінізм, велосипедні та піші прогулянки популярні серед туристів з пізньої весни до ранньої осені.
Кайсері – відомий центр парапланеризму. За відгуками, вітер для цього виду спорту тут ідеальний. Неподалік Кайсері знайдете гору Алі, зі схилів якої пропонують парапланерні спуски. А названа ця гора на честь відомого зі східних казок та легенд Алі Баби, який мешкав у цій місцевості та, за переказами, знайшов доступ до скарбів розбійників. Непевно, що заклинання «Сім-Сіме, відкрийся» подіє сьогодні на будь-яку з тутешніх гір, а ось відкриття скарбів цього регіону – унікальної історії, автентичної кухні та сучасного активного відпочинку – нині доступні кожному без будь-яких чарівних слів.
